Постанова
Іменем України
10 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 681/1071/15-ц
провадження № 61-32652св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, на рішення Полонського районного суду Хмельницької області в складі судді Горщар А. Г. від 28 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області вскладі суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Грох Л. М., від 25 липня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення частки вартості відчуженого спільного майна подружжя.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 05 червня 1998 року по 24 жовтня 2007 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. 06 грудня 2004 року, під час шлюбу разом за спільні кошти придбали в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно за 220 000 грн, і 225 000 грн. Однак, її чоловік ОСОБА_2 без її згоди та відома 30 серпня 2006 року продав ці квартири ОСОБА_4, який в подальшому, а саме 11 грудня 2006 року відчужив іх на користь ТОВ "Одесжитлоінвест". Рішеннями Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2011 року та апеляційного суду Одеської області від 29 березня 2012 року договори купівлі-продажу від 30 серпня 2006 року укладені між відповідачем та ОСОБА_4 про продаж зазначених квартир визнані недійсними. Однак, у зв`язку з тим що ТОВ "Одесжитлоінвест" знесло будинок у якому знаходилися спірні квартири, вона як їх співвласник не має можливості витребувати своє майно від вказаного набувача.
Посилаючись на зазначене з урахуванням уточнень, позивач просила для відновлення її порушеного права стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частину вартості відчужених квартир, яка станом на дату продажу 30 серпня 2006 року становила разом 54 3060 грн та судові витрати в сумі 2 465 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 28 січня 2016 року вказаний позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 543 060 грн вартості 1/2 частки відчуженого спільного майна подружжя, 2 465 грн судових витрат, в всього 545 405 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1 429 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні квартири були спільною сумісною власністю подружжя, а відповідач розпорядився ними на власний розсуд без письмової згоди позивачки. Рішенням суду, яке набрало законної сили, спірні договори купівлі-продажу квартир визнано недійсними, однак на даний час ці квартири новим власником фізично знищені та не можуть бути витребувані в добросовісного набувача, а тому позивач має право на 1/2 грошової компенсації вартості спірних кварти.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 25 липня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, відхилено. Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 28 січня 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції. Зазначено, що повідомлення відповідача про розгляд справи районним судом вчинено із дотриманням вимог законодавства, які були чинними на момент такого повідомлення, тому відповідач вважається таким, що був належно повідомлений про судовий розгляд справи районним судом. У зв`язку із указаними вище установленими судом обставинами щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи, заява про застосування у справі позовної давності мала бути подана до суду першої інстанції, а відповідна заява, яка подана до апеляційного суду, не може бути розглянута в апеляційному порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представниця ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про задоволення позову. Суди не врахували, що позивачка юридично не давала своєї згоди на відчуження квартир, але знала та не заперечувала проти їх відчуження, гроші від якого витрачені в інтересах подружжя - на навчання їх сина. У період розгляду даної справи районним судом відповідач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, однак фактично проживав у Російській Федерації, у зв`язку із чим не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції. Районний суд не повідомляв відповідача і про збільшення позовних вимог у даній справі, а позивач при збільшенні позовних вимог не доплатила судовий збір. Судом апеляційної інстанції безпідставно не застосовано у даній справі строк позовної давності. Звіти про незалежну оцінку ринкової вартості спірних квартир є неналежним доказом у справі та безпідставно застосовані апеляційним судом.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представниці ОСОБА_2 - ОСОБА_3, та витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України … року справа передана до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
05 червня 2018 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматичну систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року АДРЕСА_1 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" призначено повторний автоматизований розподіл, серед інших, даної справи.
07 червня 2019 року дана цивільна справа надійшла на розгляд судді Штелик С. П.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що сторони з 05 червня 1998 року перебували в зареєстрованому шлюбі.
24 жовтня 2007 року рішенням Сімейного суду ОСОБА_5, яке набрало законної сили 29 листопада 2007 року, шлюб між сторонами було розірвано.
У період шлюбу подружжя на підставі договорів купівлі-продажу від 06 грудня 2004 року та 05 жовтня 2005 року придбало відповідно квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Договори купівлі-продажу, як покупець, укладав відповідач ОСОБА_2 та право власності на вказане нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_2
Указані квартири були спільною сумісною власністю подружжя.
Під час перебування у шлюбі 30 серпня 2006 року ОСОБА_2 без згоди своєї дружини ОСОБА_1 відчужив квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 громадянину ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу.
ОСОБА_4 в свою чергу 11 грудня 2006 року відчужив квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ТОВ "Одесажитлоінвест".
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2011 року у справі № 2-7453/11 за позовом ОСОБА_1 визнано недійсними договору купівлі-продажу квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 від 30 серпня 2006 року, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та договори купівлі продажу квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 від 11 грудня 2006 року, укладені між ОСОБА_4 та ТОВ "Одесажитлоінвест".
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 29 березня 2012 року у справі № 2-7453/11 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2011 року в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірних квартир від 11 грудня 2006 року, укладені між ОСОБА_4 та ТОВ "Одесажитлоінвест" скасовано та в цій частині позову відмовлено, а в решті рішення залишено без змін.
Скасовуючи рішення в частині, апеляційний суд вказав, що ОСОБА_1 може витребувати майно у нового власника як добросовісного набувача на підставі норм статті 388 ЦК України шляхом подання віндикаційного позову.
На час подачі даного позову будинок по АДРЕСА_3 ТОВ "Одесажитлоінвест" знесений та квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які були частиною даного будинку фізично не існують.
Згідно звіту про оцінку нерухомого майна, проведеного суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ "Адвайс Сервіс", яка має відповідний сертифікат на здійснення оцінки нерухомого майна, проведеного на підставі порівняльного підходу, вартість квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 станом на 30 серпня 2006 року - час вибуття квартир з володіння подружжя, складає відповідно 522 000 грн та 564 120 грн.
Установлено, що ОСОБА_1 не надавала передбаченої законом нотаріально засвідченої згоди ОСОБА_2 на відчуження спірних квартир.
ОСОБА_1 має право на грошову компенсацію вартості 1/2 частини спірних квартир, що складає 543 060 грн ((522 000 грн + 564 120 грн) х 1/2).
Крім того, в частині повідомлення відповідача про розгляд справи суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Судові повістки про виклик ОСОБА_2 поверталися до районного суду без відмітки про отримання (а. с. 36, том 1) та з відміткою "за зазначеною адресою не проживає" (а. с. 64, том 1).
Відповідач викликався в суд через оголошення у пресі, розміщеному в газеті "Урядовий кур`єр" № 171 (5 545) від 17 вересня 2015 року.
Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак участь у розгляді справи судом першої інстанції не брав.
У поданій представницею ОСОБА_2 апеляційній скарзі останній подав заяву про застосування у справі положення законодавства щодо строку позовної давності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Судами в даній справі було установлено, що спірні квартири були спільною сумісною власністю подружжя, а відповідач розпорядився ними на власний розсуд без письмової згоди позивача, за наслідками чого рішенням суду, яке набрало законної сили, договори купівлі-продажу квартир відповідачем визнано недійсними, однак на даний час ці квартири новим власником фізично знищені та не можуть бути витребувані в добросовісного набувача, а порушені права позивачки можуть бути захищені шляхом компенсації їй грошової вартості Ѕ частини спірних кварти.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.