Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 521/11593/15-ц
провадження № 61-34554св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2016 року в складі судді Мурзенка М. В. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області
від 10 травня 2017 року в складі колегії суддів: Кравця Ю. І., Журавльова О. Г., Заїкіна А. П.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, про визнання поруки припиненою, визнання іпотечного договору недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 29 листопада 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк") та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту
№ 11086162000. На забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх зобов`язань перед банком того ж дня між банком та позивачем було укладено оскаржувані договори, проте поруку за договором № 67728 позивач вважав припиненою, оскільки відповідач без його згоди збільшив відсоткову ставку за кредитом, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Вважав, що іпотечний договір є недійсним, оскільки порушує права та суперечить інтересам його дітей, зокрема: ОСОБА_5, 1999 року народження, та ОСОБА_6, 2002 року народження, а також ОСОБА_7, 1999 року народження, які мають право користування квартирою, що є предметом іпотеки, мали таке право на момент укладення іпотечного договору, проте при його укладенні не було отримано дозволу органу опіки та піклування, про що банку було відомо на момент його укладення, проте проігноровано ним, такі дії банку є нечесною підприємницькою практикою у розумінні статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів".
З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд: визнати припиненою поруку за договором поруки від 29 листопада 2006 року
№ 67728, укладеним між ним та АКІБ "УкрСиббанк"; визнати недійсним іпотечний договір від 29 листопада 2006 року, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та АКІБ "УкрСиббанк", предметом якого є квартира
АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рудницькою О. Ю., реєстраційний номер 2564, а також скасувати заборону відчуження нерухомого майна, зокрема зазначеної квартири, яка була внесена за реєстраційним номером запису у Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна
від 29 листопада 2006 року та внести відомості про виключення вказаної квартири із Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, вилучити запис № 4137660 про реєстрацію у державному реєстрі іпотек обтяження щодо вказаної квартири.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2017 року, позов задоволено частково.
Визнано припиненою поруку ОСОБА_1 за договором поруки № 67728, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 29 листопада 2006 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що банком було збільшено відсоткову ставку за користування кредитними коштами ОСОБА_3, що призвело до збільшення обсягу відповідальності ОСОБА_1 як поручителя, без згоди останнього, а тому у відповідності до вимог частини першої статті 559 ЦК України порука є припиненою.
Разом з тим, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання іпотечного договору квартири недійсним, скасування заборони відчуження такої квартири та вилучення відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, виходив з того, що сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним. Укладаючи оскаржуваний договір ОСОБА_1 та ОСОБА_2, батьки дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також ОСОБА_1 опікун ОСОБА_7, повідомили нотаріусу неправдиві відомості про те, що у квартирі ніхто інший не проживає, у тому числі не проживають і неповнолітні діти, а тому такі дії не можуть вважатися добросовісними, при цьому обставин, які б свідчили про недобросовісність іпотекодержателя - банку, не встановлено, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині вимог.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У червні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4, подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні вимог щодо визнання іпотечного договору квартири недійсним, скасування заборони відчуження такої квартири та вилучення відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек та задовольнити такі вимоги.
У липні 2017 року ПАТ "УкрСиббанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині припинення поруки та відмовити у цій частині.
Аргументи учасників справ
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що під час укладення оскаржуваного договору ОСОБА_1 діяв недобросовісно, оскільки принцип добросовісності було порушено саме банком, а не ним. Факт проживання дітей у квартирі, що є предметом іпотеки, був відомий банку до укладення оскаржуваного іпотечного договору. Оскільки основною метою діяльності банку є здійснення підприємницької діяльності, тому заявник вважав, що банк був зацікавлений в укладенні оскаржуваного договору та розуміючи, що іпотекодавці мають малолітніх дітей, які проживають у предметі іпотеки, що може перешкодити укладенню такого договору через складність процедури отримання дозволу органу опіки та піклування, банк підготував та запропонував саме такий іпотечний договір у якому міститься інформація про нібито відсутність прав малолітніх дітей на предмет іпотеки.
Касаційна скарга ПАТ "УкрСиббанк" мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що порука у відповідності до вимог частини першої статті 559 ЦК України є припиненою, оскільки банком не було збільшено відсоткову ставку за кредитом, оскільки лист банку, який взятий судом першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, як доказ зміни умов кредитного договору, забезпеченого порукою позивача, є лише повідомленням банку про намір змінити розмір процентної ставки та не може свідчити про фактичне збільшення, оскільки такий намір банку залишився нереалізованим. Заявник вважав, що судами попередніх інстанцій неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.
Відзив на касаційні скарги не подано
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційні скарги не підлягають задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 29 листопада 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11086162000, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 358 835,00 швейцарських франків, строком до 29 листопада 2017 року, зі сплатою 8,49 % річних за використання кредитних коштів.