Постанова
Іменем України
11 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 348/2045/16-ц
провадження № 61-26078св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: відділ Держземагентва у Надвірнянському районі (міське управління Держгеокадастру у Надвірнянському районі та м. Яремчому), Пасічнянська сільська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2017 року у складі судді Грищука Р.П. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2017 року, у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Василишин Л. В., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: відділ Держземагентва у Надвірнянському районі (міське управління Держгеокадастру у Надвірнянському районі та м. Яремчому), Пасічнянська сільська рада про визнання недійсним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування договору дарування від 07 травня 2016 року, який посвідчений приватним нотаріусом Надвірнянського РНО Івасиком Ю. Ю.
Свої вимоги мотивував тим, що спірна земельна ділянка площею 0,0749 га по АДРЕСА_1 перебувала у його користуванні, на ній знаходився будинок покійних батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, і відповідно до облікових записів в господарських книгах рахувалась за його батьками. Після звернення в липні 2014 року до Пасічнянської сільської ради із заявою про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки, йому стало відомо, що сільська рада надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки ОСОБА_2, який згодом отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0749 по АДРЕСА_1 , а пізніше подарував її своїй дочці.
Позивач, посилаючись на порушення його права користування та володіння спірною земельною ділянкою, просив скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_2, а також укладений ним удаваний правочин - договір дарування земельної ділянки своїй дочці ОСОБА_5 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2017 року, в позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що ОСОБА_1 не являвся землекористувачем чи власником спірної земельної ділянки, а тому вимоги позивача про порушення його прав у зв`язку з передачею у приватну власність її ОСОБА_2, а в подальшому дарування даної земельної ділянки ОСОБА_5 є необґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21 листопада 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
У січні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_5 .
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції, докази, які було встановлено та досліджено проігнорував, проте взяв до уваги докази нібито встановлені у іншій справі за позовом ОСОБА_1 про скасування рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку.
Також позивач зазначив, що ОСОБА_2 при приватизації спірної земельної ділянки не дотримався вимог законодавства України, що було проігноровано судом. Крім того, така приватизація не відповідає вимогам пункту 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562-ХІІ "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 05 травня 1993 року № 3180-ХІІ) громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.
Аналогічне положення міститься у пунктах першому та сьомому розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу відповідачі, зокрема, зазначили, що встановлені Надвірнянським районним судом по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2, Пасічнянської сільської ради, про визнання незаконним та скасування рішення Пасічнянської сільської ради від 18 червня 2013 року за № 10-22/2013 та викладені в постанові обставини, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України в редакції від 03 серпня 2017 року, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Обставини, що були встановлені та взяті до уваги Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області та Апеляційним судом Івано-Франківської області, спростовують доводи касаційної скарги ОСОБА_1 .
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акта на земельну ділянку ОСОБА_2, зазначали наступне.
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна сформованої 08 лютого 2016 року, копія якої долучена до матеріалів справи, державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 площею 0,0749 га, кадастровий номер: 2624085001:02:001:0038, була проведена 01 лютого 2016 року, номер запису про право власності: 13130928, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 841248426240. ОСОБА_1 було достовірно відомо, що в ОСОБА_2 відсутній державний акт на право власності на земельну ділянку як документ який посвідчує право власності, оскільки державний акт в 2016 році вже не видавався, і ОСОБА_1 мав змогу уточнити позовні вимоги, однак не скористався своїм правом. Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вимога ОСОБА_1 щодо визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, яка є предметом спору, є безпідставною і задоволенню не підлягає.
ОСОБА_1 також зазначає, що під час приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 було допущено порушення земельного законодавства та Інструкції щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою.
Вважають, що не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, оскільки ОСОБА_1 не довів, що він являється законним користувачем зазначеної земельної ділянки та, відповідно, яким чином вказані на його думку порушення при оформленні державного акту впливають на його права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням виконкому Пасічнянської сільської ради від 18 червня 2013 року за №10-22/2013 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку" вирішено затвердити акт комісії від 18 червня 2013 року та дати дозвіл на розробку проекту землеустрою ОСОБА_2 на земельну ділянку в АДРЕСА_1 0,0749 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови в межах населеного пункту. Зобов`язано ОСОБА_2 виготовити Державний акт на право власності на земельну ділянку.
З`ясовано також, що зазначене рішення сесії сільської ради ОСОБА_2 виконав, виготовив технічну документацію, отримав право власності на земельну ділянку, що в АДРЕСА_1, площею 0,0749 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яке зареєстрував в Реєстраційній службі Надвірнянського РУЮ.
Як вбачається з долучених до матеріалів справи письмових документів, зокрема постанови Надвірнянського районного суду від 08 грудня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року та ухвалою колегії Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2015 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Пасічнянської сільської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Пасічнянської сільської ради від 18 червня 2013 року за № 10-22/2013 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку" відмовлено.
В зазначеному рішенні, яке набрало законної сили 23 лютого 2015 року суд констатував, що з погосподарської книги Пасічнянської сільської ради за 1961, 1962, 1963 роки вбачається, що під № 1047 було зареєстровано домогосподарство, де головою двору був ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, мати позивача, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3, батько позивача. Дітей помістили в дитячі заклади, господарство ліквідоване.
Згідно пояснень свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 встановлено, що близько 15 років тому приїжджав позивач та мав намір будувати будинок. Розібравши старий будинок будматеріали віддали ОСОБА_10, яка на вказаній земельній ділянці випасала корову, а після її смерті у 2011 році земельною ділянкою ніхто не користувався. Вказані обставини позивачем не заперечувались.
Також встановлено, що земельна ділянка площею 0,0749 га по АДРЕСА_1 станом на час надання її ОСОБА_2 належала до фонду запасу земель Пасічнянської сільської ради, ОСОБА_1 не скористався своїм правом звернення до сільської ради про надання йому зазначеної земельної ділянки і тільки після ухвалення рішення про надання земельної ділянки ОСОБА_2 він звернувся із відповідною заявою до сільської ради.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.