Постанова
Іменем України
11 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 352/757/16-ц
провадження № 61-36312св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року у складі колегії суддів: Ясеновенко Л. В., Бойчука І. В., Васильковського В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовні обгрунтовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов`язань за договором позики, укладеного між ним та ОСОБА_2 27 лютого 2015 року на суму 690 234,00 грн, що еквівалентно 23 000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення 15 травня 2015 року, утворилась заборгованість, яка станом на 25 листопада 2015 року становила 1 280 826,00 грн, з яких - 662 034,00 грн сума боргу та 618 792,00 грн - пеня за прострочення виконання зобов`язання. ОСОБА_2 у добровільному порядку не виконує зобов`язання за договором позики, не виконує рішення Івано-Франківського міського суду від 25 листопада 2015 року про стягнення заборгованості 1 280 826,00 грн, просив звернути стягнення на домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,2240 га за цією ж адресою, переданими в іпотеку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за договором від 27 лютого 2015 року.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Тисменицького районного суду від 02 серпня 2016 року позов задоволено. В рахунок часткового виконання зобов`язань ОСОБА_2 і погашення нею заборгованості, згідно з договором позики від 27 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Звернуто стягнення на предмет іпотеки вартістю 700 000,00 грн, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій знаходиться дане домоволодіння, площею 0,2240 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 2625881101:02:002:1061 шляхом передачі іпотекодержателю ОСОБА_1 вказаних домоволодіння та земельної ділянки у власність. Визнано за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій знаходиться дане домоволодіння, площею 0,2240 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 2625881101:02:002:1061 відповідно до договору іпотеки від 27 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В. і зареєстрованого в реєстрі за № 250. Припинено право власності іпотекодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій знаходиться дане домоволодіння, площею 0, 2240 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 2625881101:02:002:1061. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у договорі іпотеки є застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Згідно із статтею 37 ЗУ "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року рішення Тисменицького районного суду від 02 серпня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України "Про іпотеку").
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
25 вересня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У липні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що рішення суду першої інстанції ухвалено 02 серпня 2016 року, а правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-2967цс16 висловлено у постанові від 22 березня 2017 року.
Суд апеляційної інстанції не обгрунтував в оскаржуваному рішення згідно з положеннями статті 214 ЦПК України 2004 року підстави відступу від правового висновку Верховного Суду України, висловленого у справі № 6-73цс13 у постанові від 14 вересня 2013 року.
Згідно з положеннями частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.
Заперечення на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 27 лютого 2015 року ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 690 234,00 грн, що еквівалентно 23 000,00 доларів США, строком до 15 травня 2015 року, про що сторони уклади договір позики (а. с. 8).
На забезпечення виконання зобов`язань за договором позики 27 лютого 2015 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 передали в іпотеку домоволодіння № 39 та земельну ділянку площею 0,2240 га АДРЕСА_2 .
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 25 листопада 2015 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 1 280 826,00 грн заборгованості за договором позики, а саме 662 034,00 грн боргу та 618 792,00 грн пені.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Законом України "Про іпотеку" передбачено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду), два позасудові - на підставі виконавчого напису нотаріуса та на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.