Постанова
Іменем України
11 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 761/37311/15-ц
провадження № 61-32409св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра",
третя особа ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2017 року у складі судді Притули Н. Г. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Андрієнко А. М., Мараєвої Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ "Надра", третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 серпня 2008 року між ним та ВАТ КБ "Надра" був укладений договір про надання споживчого кредиту №370/П/РП/2008-840, за умовами якого Банк надав йому кредит у розмірі 108 465,00 доларів США, з кінцевим строком повернення до 12 липня 2033 року зі сплатою 14,89 відсотків річних.
10 серпня 2008 року між сторонами підписано Додаткову угоду №2 до Договору споживчого кредиту, якою кредитний договір викладено в новій редакції.
З метою забезпечення повернення кредитних коштів за кредитним договором, 01 серпня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки.
Також, в рахунок забезпечення виконання умов кредитного договору 01 серпня 2008 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2 був укладений договір поруки.
Позивач вказував, що кредитний договір підлягає визнанню недійсним з тих підстав, що Банком перед укладенням договору не було надано окремим документом інформацію, яка визначена ч.2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів"; в порушення ч.4 ст. 11 зазначеного Закону в кредитному договорі немає детального розпису загальної вартості кредиту, а лише зазначено помісячну суму мінімального платежу, з якої не можна зрозуміти суми основного боргу, та суми процентів. Додаткова угода №2 до Кредитного договору, якою викладено договір в новій редакції, не відповідає вимогам, передбаченим пунктами 3.2, 3.3, 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.
Крім того, при укладенні договору були порушені положення п.5 ч.1 ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів" - позивач не отримав необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію, п.4 ч.5 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" - положення договору містять дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.
Невигідність та несправедливість умов полягає в тому, що при отриманні кредиту в сумі 108 465,00 доларів США при зазначеному щомісячному платежі за період дії договору позивач має сплатити 416 112,00 доларів США, тому є очевидним дисбаланс прав та обов`язків сторін, ціна договору є вкрай несправедливою для позивача.
Крім того, позивач зазначав, що кредитні кошти в розмірі, визначеному в кредитному договорі, позивач ніколи не отримував.
Посилаючись на викладене та з врахуванням заяви від 25 січня 2016 року, позивач просив визнати недійсним Договір споживчого кредиту №370/П/РП/2008-840 від 01 серпня 2008 року з усіма додатками до нього, що укладений між сторонами; визнати недійсним договір поруки від 01 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ КБ "Надра".
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено несправедливість умов укладених договорів. Твердження позивача про те, що ціна договору є вкрай несправедливою для нього, оскільки ОСОБА_1 мав розуміти, що отримавши суму кредиту, що становить 108 465,00 доларів США із строком користування 300 місяців, його витрати по кредиту будуть значними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2017 року ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просив скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
27 жовтня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1 .
Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Позивач вказував, що суму позики у розмірі 108 465 доларів США ніколи не отримував і взагалі позика була отримана тільки у сумі 508 735,50 грн.
Проте, суд першої інстанції дане твердження не взяв до уваги, а лише зазначив, що оскільки майно, на яке надавалась позика, було придбано, відповідно і позика в цій сумі отримана.
Проте, згідно з заявою про видачу готівки, копія якої додана позивачем до позову, відповідачу видавався кредит у сумі 105 000 доларів, еквівалент у гривні 508 735,50 грн.
Крім того, під час розгляду справи не було надано суду належних доказів саме видачі кредитних коштів у сумі та в валюті, визначених у договорі.
Тому судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини щодо видачі готівки банком позичальнику.
Також зазначав, що заява на видачу готівки не була належним чином оформлена, що суперечить положенням кредитного договору і ставить під сумнів отримання позичальником кредитних коштів саме у доларах США.
Водночас, в договорі іпотеки від 01 серпня 20108 року, який було додано до позовної заяви, в п.п. 1.1., 1.2. зазначено, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором в іпотеку передається предмет іпотеки вартість якого становить 603 482,31 грн, з яких домоволодіння - 211 914 грн, земельна ділянка - 391 568,31 грн.
Також, це підтверджується і нотаріально укладеними договорами купівлі-продажу домоволодіння від 01 серпня 2008 року на суму 211 914,00 грн та земельної ділянки від 01 серпня 2008 року на суму 391 658,31 грн, однак це питання було проігноровано судом та взагалі не досліджено.
Отже, положення договору іпотеки та договорів купівлі-продажу домоволодіння і земельної ділянки взагалі не містять будь-якої прив`язки до кредиту в доларах США і визначення вартості предмету іпотеки в національній валюті України - гривнях, що доводить те, що позика в доларах США позивачем не отримувалась. Також, додатковими доказами на підтвердження отримання кредиту в гривнях є його оплата саме в гривнях.
Крім того, в матеріалах справи міститься заява третьої особи до суду першої інстанції, зареєстрована канцелярією суду 12 квітня 2016 року, в якій третя особа зазначала, що ніколи не підписувала Додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 370/П/РП/2008- 840 від 01 серпня 2008 року і підпис на вказаній угоді їй не належить.
Судами були відхилені клопотання про витребування оригіналів документів, що позбавило можливості позивача впевнитись, що на договорах міститься саме його підпис, оскільки він не пам`ятає які саме документи підписував.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01 серпня 2008 року між ВАТ комерційний банк "Надра" (правонаступником якого є ПАТ КБ "Надра", далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) був укладений кредитний договір №370/П/РП/2008-840 за умовами якого банк надав позичальнику суму 108 465,00 доларів США зі сплатою 14,89% річних строком до 12 липня 2033 року для проведення розрахунків за договором купівлі-продажу земельної ділянки та домоволодіння, витрат позичальника пов`язаних з оформленням кредиту; оплати комісії за розрахунки в рамках комплексу тарифних пакетів "Ласкаво просимо".
Сторони домовились та зазначили в пунктах 3.3.1, 3.3.3 кредитного договору, щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 1 388,00 доларів США та має бути внесена до 10 числа поточного місяця.
10 серпня 2010 року сторони підписали додаткову угоду №2 до кредитного договору в якій кредитний договір викладено в новій редакції.
В новій редакції договору було змінено розмір щомісячного платежу та визначено в сумі 1 387,04 доларів США, яка має сплачуватись до 12 числа кожного місяця.
Додатком №1 до додаткової угоди є графік погашення платежів із зазначенням сум кредиту та відсотків, які мають бути сплачені щомісячно.
ОСОБА_2 направила заяву до суду в якій просила виключити з переліку доказів Додаткову угоду №2, яка нею підписана, оскільки підпис їй не належить. Проте в подальшому ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, не заявляла клопотання про призначення судової експертизи, тому судом не встановлено, що додаткова угода не підписана поручителем.
01 серпня 2008 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2 (далі - поручитель) був укладений договір поруки до кредитного договору №370/П/РП/2008-840 від 01 серпня 2008 року. За умовами зазначеного договору поручитель поручилась перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 зобов`язань, що витікають з кредитного договору №370/П/РП/2008-840 від 01 серпня 2008 року.
01 серпня 2008 року ОСОБА_1 підписав пам`ятку клієнта по умовам оформлення кредитного пакета "Житлові рішення".
Крім того, в анкеті-заяві, яку особисто підписав ОСОБА_1, він просив надати кредит в розмірі 105 000,00 доларів США.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.