Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №379/327/18
провадження №61-5792св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 02 серпня 2018 року у складі судді Зінкіна В. І. та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у складі колегії суддів Музичко С. Г., Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просив визнати недійсним договір оренди землі №1 від 22 лютого 2018 року та договір оренди землі №2 від 22 лютого 2018 року, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Позов мотивовано тим, що 20 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договори оренди належних останній земельних ділянок, площею 1,9816 га та площею 1,9906 га, що знаходяться на території Лісовицької сільської ради Таращанського району Київської області терміном на 10 років зі сплатою орендної плати в розмірі, встановленому договором. Вказані договори оренди землі зареєстровані в управлінні Держкомзему в Таращанському районі Київської області 29 грудня 2012 року, отже термін дії договору має закінчитися 29 грудня 2022 року.
У лютому 2018 року ОСОБА_2 повідомила позивача, що уклала договори оренди щодо зазначених земельних ділянок з іншим орендарем.
Так, 28 лютого 2018 року реєстратором КП "Пріоритет" Бартко Т. М. у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були зареєстровані договори оренди № 1 від 22 лютого 2018 року та № 2 від 22 лютого 2018 року, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строком на 25 років.
Отже, при укладанні оспорюваних договорів був відсутній сам предмет договору: земельні ділянки, оскільки щодо них на момент укладення оспорюваних договорів діяли договори оренди земельних ділянок від 20 лютого 2012 року, які є чинними на даний момент та на підставі яких позивач продовжує користуватись земельними ділянками.
При цьому, між позивачем та ОСОБА_2 не укладалися будь-які додаткові угоди щодо розірвання чи припинення існуючих договорів.
На підставі наведеного, позивач просив визнати недійсним договори оренди землі № 1 та № 2 від 22 лютого 2018 року, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 02 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір оренди землі № 1, укладений 22 лютого 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо земельної ділянки, площею 1,9906 га, розташованої на території Лісовицької сільської ради Таращанського району Київської області.
Визнано недійсним договір оренди землі № 2, укладений 22 лютого 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо земельної ділянки, площею 1,9816 га, розташованої на території Лісовицької сільської ради Таращанського району Київської області.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що договори оренди землі №1 та №2, укладені між відповідачами 22 лютого 2018 року під час дії попередніх договорів оренди земельних ділянок, строк дії яких не закінчився і які не розірвано у встановленому порядку, що є підставою для визнання вказаних договорів недійсними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення і закрити провадження у справі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що договори оренди земельних ділянок від 20 грудня 2012 року, укладені з позивачем є недійсними, оскільки стороною даних договорів є фізична особа-підприємець, що суперечить статті 5 Закону України "Про оренду землі". Отже позовні вимоги позивача не підлягали задоволенню, оскільки він, як фізична особа-підприємець уклав договори оренди землі, які суперечили вимогам статей 203, 215 ЦК України, та були недійсними з моменту їх укладення. Крім того, зазначені договори не зареєстровані у поземельній книзі та у книгах реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі, які велися у паперовому вигляді. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 липня 2011 року №791, якою запроваджено електронний обіг документів між територіальними органами земельних ресурсів та ДП "Центр державного земельного кадастру" при проведенні державної реєстрації земель, на момент укладення вказаних договорів втратила чинність. Вказана постанова не припиняла обов`язку ведення поземельної книги територіальними органами земельних ресурсів та реєстрації у ній договорів оренди. Державного реєстру земель, станом на час реєстрації договорів оренди земельних ділянок від 20 грудня 2012 року, не існувало, а тому їх реєстрація не була здійснена.
Заявник посилається на те, що укладені з позивачем договори земельних ділянок не пройшли належної державної реєстрації, передбаченої діючим законодавством, а отже вони є нікчемними правочинами, тому власник земельних ділянок мав право укладати договори з іншим орендарем.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_1, заперечує проти доводів відповідача та просить залишити ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 1,9816 га та земельної ділянки площею 1,9906 га, що знаходяться на території Лісовицької сільської ради Таращанського району Київської області.
20 грудня 2012 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 укладено договори оренди вказаних земельних ділянок від 20 грудня 2012 року, відповідно до яких останній прийняв у строкове платне користування земельні ділянки терміном на 10 років зі сплатою орендної плати в розмірі, встановленому договором.
Вказані договори зареєстровані в управлінні Держкомзему в Таращанському районі Київської області 29 грудня 2012 року, отже термін дії договорів має закінчитися 29 грудня 2022 року.
22 лютого 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договори оренди тих же земельних ділянок строком на 25 років, які зареєстровані 28 лютого 2018 року державним реєстратором комунального підприємства "ПРІОРІТЕТ" Бартко Т. М. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Аналіз зазначеної норми закону дозволяє зробити висновок, що наявність укладеного в установленому порядку договору оренди земельної ділянки обмежує права власника земельної ділянки у володінні та користуванні предметом договору оренди.
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.