Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 522/16082/14-ц
провадження № 61-13199св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2018 року у складі судді Бойчука А. Ю. та постанову Одеського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позов мотивовано тим, що 23 червня 2013 року між ним та відповідачем укладено договір позики, на підтвердження укладення якого відповідач склав розписку та передав, а відповідач прийняв у борг грошові кошти у сумі 115 000 доларів США із зобов`язанням повернути їх до 30 червня 2013 року. Проте, у встановлений строк відповідач грошові кошти не повернув.
Уточнивши позовні вимоги ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 4 280 920 грн 94 коп., з яких: 3 192 400 грн - основного боргу, 928 988 грн 40 коп. - індекс інфляції, 159 532 грн 54 коп. - 3 % річних.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 грудня 2015 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 2 481 700 грн та 3 % річних - 124 017 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання за договором позики у встановлений договором строк не виконав, тому порушені права позивача підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості за договором позики та 3 %.
Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, задоволено.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 24 грудня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не визначили справжньої правової природи спірних правовідносин та дійшли передчасного висновку про укладення між сторонами договору позики.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що боргові зобов`язання між сторонами не виникли.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2018 року змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позову ОСОБА_1, в решті рішення залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність між сторонами ознак боргових зобов`язань тавідмовив в задоволенні позову, разом з тим, рішення частково невірно обґрунтоване.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 26 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду апеляційного суду не відповідають фактичним обставинам справи. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що угода купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПП "Камелія" укладена 23 травня 2013 року за один місяць до дня укладення позики, яка була укладена 23 червня 2013 року і не була пов`язана із купівлею-продажем будь-яких корпоративних прав. Крім того, 23 червня 2013 року укладено договір позики між фізичними особами. Також судом не було надано належної оцінки заяві ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 від 01 липня 2013 року, з тексту якої вбачається, що боржник визнає борг перед кредитором і просить в разі невиконання зобов`язань по поверненню боргу розглянути питання по його добровільному виходу зі складу засновників ПП "Камея". Суму заборгованості просив йому зарахувати до суми, що має бути виплачена йому при виході з підприємства. Написання такої заяви було підтверджено відповідачем у суді. Таким чином, цей документ підтверджує факт наявності заборгованості на дату його складання і не може свідчити про фіктивність позики. ПП "Камея" не має ліцензії Національного банку України на здійснення розрахунків в іноземній валюті.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 червня 2013 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 грошові кошти в інозменій валюті в розмірі 115 000 доларів США строком до 30 червня 2013 року (а.с. 9).
На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 надав розписку від 23 червня 2013 року, в якій зазначено, що ОСОБА_2 взяв у нього в борг 115 000 доларів США, які зобов`язався повернути до 30 червня 2013 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.