Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 331/8375/17
провадження № 61-43522св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Запорізької області від 31 липня 2018 рокуу складі колегії суддів: Кухаря С. В., Гончар М. С., Маловічко С. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про визнання договору недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 12 квітня 2011 року між
ОСОБА_1 , в якості дарувальника, і ОСОБА_2, в якості обдаровуваного, був укладений договір дарування квартири, за умовами якого дарувальник передає обдаровуваному безоплатно у власність (дарує), а обдаровуваний приймає у дар належну дарувальнику на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 .
Вищевказаний договір дарування квартири від 12 квітня 2011 року є фіктивним правочином. Необхідність укладення договору дарування квартири від 12 квітня 2011 року обумовлювалася тим, що в 2009 році його родиною було вирішено створити товариство з обмеженою відповідальністю "Сфера-Трейд". Дружина позивача - ОСОБА_3 стала засновником цього товариства і директором. Починаючи з 2011 року щодо ТОВ "Сфера-Трейд" почав здійснюватися тиск з боку державних органів, зокрема, з боку Управління БОЗ ГУМЗС України в Запорізькій області, Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя. Через зазначене родиною було вирішено змінити директора ТОВ "Сфера-Трейд" на позивача. Починаючи з 22 березня 2011 року директором
ТОВ "Сфера-Трейд" став ОСОБА_1
Побоюючись того, що у родини позивача за "вигадані борги" можуть забрати рухоме та нерухоме майно, позивачем разом зі своєю дружиною та сином було вирішено переоформити майно на свого сина - ОСОБА_2 Саме у зв`язку з цим, належна позивачу квартира АДРЕСА_1 і була переоформлена на сина за договором дарування від
12 квітня 2011 року.
ОСОБА_2 ніколи у вказаній квартирі не проживав і не турбувався про квартиру як про свою власну. Будь-яких вимог про звільнення квартири позивач не пред`являв.
Починаючи з 2011 року позивач переобладнав вищевказану квартиру у салон краси, в якому дружина позивача (за згодою позивача) вже декілька років здійснює підприємницьку діяльність. Ремонтні роботи в квартирі з переобладнання в салон краси були здійснені позивачем за власний кошт.
До теперішнього часу відповідач так і не одержав примірника спірного договору дарування після його нотаріального посвідчення, що свідчить про те, що відповідач не прийняв дарунок і в нього не виникло право власності на квартиру.
Договір дарування квартири від 12 квітня 2011 року слід визнати недійсним внаслідок його фіктивності.
До 2015 року в позивача були добрі стосунки з сином, однак після його хвороби стосунки погіршилися. До листопада 2017 року відповідач висловлював намір переоформити квартиру знов на нього, однак в листопаді 2017 року відмовився від звернення до нотаріуса з метою укладання договору.
ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір дарування квартири
від 12 квітня 2011 року укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Шаповаловою О. Г. за реєстровим № 723 та визнати за ним право власності на вказану квартиру.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 29 січня
2018 року позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним договір дарування квартири від 12 квітня 2011 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Шаповаловою О. Г. за реєстровим № 723 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру
АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 640,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що перебування майна у фактичному користуванні позивача свідчить про те, що сторони не передбачали реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином, а дії сторін, як членів родини були направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича.
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 31 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 29 січня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним відмовлено.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції та додатково вказав на саму фіктивність правочину, окрім іншого вказує те, що фактичні обставини щодо володіння та користування майном не змінились після укладення спірного правочину. Тобто позивач зі своєю дружиною, як користувались спірним нерухомим майном так і користуються до цього часу, сплачують за нього комунальні послуги. При цьому відповідач, як був зареєстрованим 16 вересня 2009 року в місті Києві так там до цього часу і проживає, фактично дарунок не прийняв, в помешкання не вселився (докази в цій частині відсутні), там не проживає, не користується, послуги як власник не сплачує.
Проте, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
28 серпня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Запорізької області від 31 липня 2018 року та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 29 січня
2018 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції не було враховано тієї обставини, що укладаючи спірний правочин дарування квартири від 12 квітня 2011 року з фіктивними намірами, між дарувальником (батько) і обдарованим (син) була домовленість про те, що після закінчення тиску з боку державних органів на підприємство, яке створене сім`єю, сторони в зворотному порядку переоформлять право власності на квартиру за батьком.
Відповідач не заявляв в письмовій формі про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності.
Фактично, судом апеляційної інстанції застосовані строки позовної давності за власною ініціативою.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Жовтневого районного суду міста Запоріжжя.
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи: