ПОСТАНОВА
Іменем України
18 жовтня 2019 року
Київ
справа №320/1724/19
адміністративне провадження №К/9901/21542/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області ( далі - прокурора) на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року ( суддя Брагіна О.Є.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року ( судді Чаку Є.В., Літвіна Н.М., Файдюк В.В) у справі № 320/1724/19 за позовом Першого заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до Баришівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Миколи Зерова, Управління освіти, молоді та спорту Баришівської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, Баришівська районна державна адміністрація Київської області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У квітні 2019 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Баришівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Миколи Зерова (далі - Баришівська школа І-ІІІ ступенів), Управління освіти, молоді та спорту Баришівської районної державної адміністрації Київської області (далі - Управління освіти), треті особи: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (далі - Державна служба України з надзвичайних ситуацій), Баришівська районна державна адміністрація Київської області ( далі - Райдержадміністрація), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Управління освіти щодо невжиття заходів, направлених на усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки в діяльності Баришівської школи І-ІІІ ступенів, що зафіксовані в акті планової перевірки №74 та зобов`язати вжити заходи в межах компетенції, направлені на усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки в діяльності Баришівської школи, у тому числі розглянути питання про виділення коштів, необхідних для усунення виявлених порушень ;
- зобов`язати Баришівську школу І-ІІІ ступенів вжити заходи в межах компетенції, направлені на усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки в діяльності Баришівської школи, у тому числі розглянути питання про виділення коштів, необхідних для усунення виявлених порушень;
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 09 квітня 2019 року, яку залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року, адміністративний позов повернув позивачу на підставі пункту 7 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України), оскільки відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
Мотиви, з яких суди виходили при прийнятті оскаржуваних судових рішень, ґрунтуються на тому, що доводи прокурора про відсутність органу, який повноважний звернутись з даними позовними вимогами, і Державна служба з надзвичайних ситуацій не наділена повноваженнями на звернення до суду із позовом щодо зобов`язання вчинити дії, не відповідають дійсності та суперечать статтям 67, 68 Кодексу цивільного захисту України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року та направити справу до суду першої інстанції для провадження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що прокурор у даному випадку звернувся з позовом як самостійний позивач та предметом його позову є матеріально-правова вимога заявлена до суб`єкта владних повноважень (органів місцевого самоврядування) про зобов`язання вжити заходи направлені на забезпечення права на безпечні та нешкідливі умови здобуття освіти. У органів Державної служби з надзвичайних ситуацій відсутня можливість на законних підставах залучати органи місцевого самоврядування та їх уповноважені органи до вирішення питання усунення порушень вимог пожежної безпеки у підпорядкованих закладах освіти.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги
Ухвалою від 13 серпня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М. (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюка А.Г. відкрив касаційне провадження за скаргою прокурора.
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України (альтернативно - Основний Закон) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1311 Основного Закону прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною третьою статті 5 КАС України передбачено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Частиною першою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року№ 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Частиною четвертою статті 23 Закону № 1697-VII передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:
1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;
2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
На підставі пункту 12 частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року №5403-VI ( далі - Кодексу №5403-VI) до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.