ПОСТАНОВА
Іменем України
18 жовтня 2019 року
Київ
справа №803/2144/14
адміністративне провадження №К/9901/8248/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року (головуючий суддя - Ковальчук В.І.)
та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Рибачук А.І., судді - Багрій В.М., Старунський Д.М.)
у справі №803/2144/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка"
до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області
про скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (далі - Товариство) звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про скасування податкових повідомлень - рішень.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що надані ним первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій і не дають підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року, позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 08 вересня 2014 року №0008732201;
- визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 08 вересня 2014 року №0008742201 в частині визначення податкових зобов`язань з ПДВ на суму 729 175, 00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 364 587, 50 грн;
- стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" судові витрати в сумі 487, 20 грн (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи в повній мірі підтверджують реальність виконання господарського договору, укладеного між Товариством та ТОВ "Трейд-Агро-Буд", а також зазначили про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з наданих ТОВ "Компанія Мелагрейн" та ТОВ "Перша логістична компанія" транспортно-експедиційних послуг.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не надано належної оцінки доводам контролюючого органу щодо нереальності укладених між позивачем та його контрагентом угод.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2015 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
24 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року.
За результатами перевірки складено акт від 25 липня 2014 року № 3387/22-01/21750952 (далі - Акт перевірки від 25 липня 2014 року).
У зв`язку з поданням ТОВ "Агротехніка" заперечень до Акту перевірки від 25 липня 2014 року, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань, що становлять предмет заперечення.
За результатом розгляду заперечень позивача на Акт перевірки від 25 липня 2014 року Луцькою ОДПІ прийнято рішення про проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань, що стали предметом оскарження.
За результатами перевірки складено акт від 29 серпня 2014 року №7190/22-01/21750952 (далі - Акт перевірки від 29 серпня 2014 року).
На підставі Акту перевірки від 29 серпня 2014 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08 вересня 2014 року №0008732201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 674 142 грн, з яких на 449 428 грн. за основним платежем та на 224 714 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0008742201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 095 956 грн, з на яких 730 638 грн за основним платежем та на 365 318 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог: пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 449 428 грн, в тому числі за 2013 рік - 449 428 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.4, 198.6 статті 198 ПК України в результаті чого завищено від`ємне значення суми різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту всього в сумі 479 912 грн, в тому числі: у лютому 2013 року 72 050 грн, у березні 2013 року - 55 830 грн, у квітні 2013 року - 113 504 грн, у травні 2013 року - 8 814 грн, у червні 2013 року- 101 452 грн, у липні 2013 року - 128 262 грн та занижено ПДВ, що підлягає сплаті у загальній сумі 730 638 грн, в тому числі за березень 2013 року - 72 050 грн, за квітень 2013 року - 55 830 грн, за травень 2013 року - 123 203 грн, за липень 2013 року- 141 452 грн, за серпень 2013 року - 181 346 грн, за вересень 2013 року - 39 675 грн, за жовтень 2013 року - 23 786 грн, за листопад 2013 року - 54 189 грн, за грудень 2013 року - 79 107 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку, що господарські операції Товариства з ТОВ "Трейд-Агро-Буд" не мали реального характеру, а надані документи первинного бухгалтерського обліку не підтверджують правильності визначених Товариством податкових зобов`язань за наслідками здійснення цих операцій.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).
На думку колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).