ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 915/1274/13
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,
за участю секретаря судового засідання Громак В.О.
за участю ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 про закриття апеляційного провадження
у справі № 915/1274/13
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія стилю"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2013 порушено провадження у справі №915/1274/13 про банкрутство ТОВ "Лінія Стилю" в порядку ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 19.09.2013 у справі №915/1274/13 ТОВ "Лінія Стилю" визнано банкрутом, ліквідатором підприємства - банкрута призначено голову ліквідаційної комісії - ОСОБА_1.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2016 у справі №915/1274/13, зокрема, частково задоволено скаргу ПАТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" на дії ліквідатора ОСОБА_1.; визнано незаконними дії останньої щодо розподілу коштів, отриманих від продажу майна банкрута; припинено повноваження ліквідатора ОСОБА_1.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.07.2017 у справі №915/1274/13 ліквідатором ТОВ "Лінія Стилю" призначено Репченко Ю. А .
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2019 у справі №915/1274/13 (Давченко Т.М.) затверджено склад ліквідаційної маси ТОВ "Лінія Стилю" та склад його майна, яке є предметом забезпечення, в такому вигляді:
1. Майно, що включене до складу ліквідаційної маси ТОВ "Лінія Стилю":
1) швейне обладнання: термопрес гідравлічний - 1 од.
2. Майно, включене окремо, як майно, що є предметом забезпечення кредитора ПАТ "ПУМБ":
1) нежитлова будівля за адресою: вул . Образцова, 4б/ 1, м. Миколаїв;
2) земельна ділянка за адресою: вул. Декабристів, 41/32, м. Миколаїв;
3) швейне обладнання: пила лен точна - 2 од., швейна машинка Juki - 2 од., швейна машинка Textima - 1 од. (обладнання реалізоване за 10990 грн. 32 коп.);
4) нежитлова будівля ФОК, літ. Ж - м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/5, ототожнюється з нежитловою будівлею за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/ 32 разом з нежитловою будівлею за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/5.
3. Майно, включене окремо, як майно, що є предметом забезпечення кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль":
1) нежитлова будівля ФОК, літ. Ж - м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/5, ототожнюється з нежитловою будівлею за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/32 разом з нежитловою будівлею за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/5.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 у справі № 915/1274/13 (колегія суддів: Лавриненко Л.В. - головуючий, Аленін О.Ю., Філінюк І.Г.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2019 у справі № 915/1274/13 закрито.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 про закриття апеляційного провадження у справі № 915/1274/13 та направити справу на розгляд суду апеляційної інстанції.
Підставами для скасування оскаржуваної ухвали заявник касаційної скарги зазначає порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Так, заперечуючи висновки апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, ОСОБА_1 наголошує на тому, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2019 у справі № 915/1274/13 зачіпає (порушує) її права та інтереси.
На думку скаржника, висновки суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 не є особою відносно якої суд вирішив питання про її права та інтереси є помилковими.
При цьому ОСОБА_1 посилається на висновки постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 у даній справі про те, що вирішення питання отримання головою ліквідаційної комісії винагороди можливе після з`ясування питань щодо правового статусу майна банкрута й визначення черговості задоволення вимог кредиторів.
Як зазначає скаржник, саме оскаржуваною в апеляційному порядку ухвалою від 21.02.2019 суд встановив правовий статус спірних нежитлових будівель: визнав їх заставними, з чим ОСОБА_1 не погодилась, що і стало підставою для подання апеляційної скарги.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 . наголошує, що визнавши спірну нежитлову будівлю ФОК, літ. Ж за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/5 загальною площею 2560,50 кв.м заставним майном та ототожнивши її з нежитловими будівлями за адресами: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/32 і 41 / 5 площами 2479,7 кв.м та 239,6 кв.м відповідно, суд першої інстанції позбавив її права на отримання та стягнення в майбутньому грошової винагороди на підставі ухвали господарського суду Миколаївської області від 13.03.2014 у справі № 915/1274/13.
Разом з тим, ОСОБА_1 вказує на порушення судом апеляційної інстанції ч. 11 ст.270 ГПК України, оскільки апеляційний суд проігнорував її клопотання про відкладення розгляду справи, не зазначивши про наявність такого клопотання в описовій чи мотивувальній частині ухвали, не визнав причини неявки поважними чи неповажними, відтак, позбавивши права на участь в судовому засіданні та надання пояснень про те вона є особою, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки.
Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу Касаційного господарського суду від 01.07.2019, для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 915/1274/13 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Білоуса В.В., Жукова С.В.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 у справі № 915/1274/13 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 915/1274/13 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 у справі № 915/1274/13; призначено розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на 09.10.2019 на 09 год. 45 хв.
Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 від учасників даної справи до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходили.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2019 у справі №915/1274/13 (Давченко Т.М.) про затвердження складу ліквідаційної маси ТОВ "Лінія Стилю" та складу його майна, яке є предметом забезпечення.
Ухвалюючи рішення про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2019 у справі № 915/1274/13, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2016 повноваження ліквідатора ОСОБА_1. припинено, остання з 27.09.2016 не є учасником справи №915/1247/13 про банкрутство ТОВ "Лінія Стилю", тобто позбавлена процесуального права оскаржувати в апеляційному порядку процесуальні документи, постановлені в межах цієї справи, як учасник справи.
Крім того, за висновком апеляційного суду, оскаржувана ухвала суду першої інстанції не містить висновків безпосередньо щодо прав, інтересів та (або) обов`язків ОСОБА_1 .
Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаним рішенням апеляційного суду, оскільки воно є передчасним, а висновки суду зроблені без належної оцінки обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства.
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.