ПОСТАНОВА
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №348/2249/16-а
адміністративне провадження №К/9901/32658/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області (суддя Грещук Р. П.) від 06 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Іщук Л. П., судді: Попко Я. С., Сеник Р. П.) від 21 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - Надвірнянське ОУПФУ Івано-Франківської області), у якому просив:
- визнати протиправними дії Надвірнянського ОУПФУ Івано-Франківської області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії;
- зобов`язати Надвірнянське ОУПФУ Івано-Франківської області призначити ОСОБА_1 пенсію у відповідності до п. "в" ст. 55 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII).
Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано незаконними дії Надвірнянського ОУПФУ Івано-Франківської області щодо відмови в призначенні та виплаті ОСОБА_1 пенсії. Зобов`язано Надвірнянське ОУПФУ Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу періоди його роботи з 17 травня 1993 року по 31 травня 2005 рік, з 01 березня 2007 року по 29 січня 2010 рік, з 09 лютого 2010 року по 20 листопада 2011 рік та період з 01 грудня 2011року по 12 жовтень 2012 рік у Відкритому акціонерному товаристві "Ноябрьськелектромережабуд" на посадах лісоруба 5-го та 4-го розрядів в постійно діючій лісозаготівельній ділянці, що дає позивачу право на пенсію за вислугу років згідно Списку професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583, а також призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 19 жовтня 2016 року. В решті позову - відмовлено.
Приймаючи такі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що Надвірнянське ОУПФУ Івано-Франківської області протиправно відмовило ОСОБА_1 у призначені пенсії, оскільки останнім були надані усі можливі та наявні документи на підтвердження його пільгового стажу.
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями попередніх інстанцій, Надвірнянське ОУПФУ Івано-Франківської області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просило скасувати постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування касаційної скарги Надвірнянське ОУПФУ Івано-Франківської області зазначило, що у позивача відсутній необхідний пільговий стаж роботи, який би надавав останньому право на отримання пенсії на пільгових умовах, а тому спірне рішення відповідача прийняте на підставі та в межах, визначених законодавством.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 липня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд."Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16 жовтня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Відповідно до ч. 1 України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Надвірнянському ОУПФУ Івано-Франківської області та отримує пенсію по інвалідності з 13 липня 2013 року.
У періоди з 17 травня 1993 року по 31 травня 2005 року, з 01 березня 2007 року по 29 січня 2010 року, з 09 лютого 2010 року по 20 листопада 2011 року та у період з 01 грудня 2011 року по 12 жовтня 2012 року позивач працював в ВАТ "Ноябрьськелектромережабуд" на посадах лісоруба 5-го та 4-го розрядів. Дане підприємство знаходилося на території в м. Ноябрськ, Тюменської області, (Росія) Ямало-Ненецкого автономному окрузі (Росії), який згідно постанови Ради Міністрів СССР від 10 жовтня 1967року № 1029 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах крайньої Півночі і в місцях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" віднесений до районів Крайньої Півночі.
Стаж роботи ОСОБА_1 на вказаних вище підприємствах підтверджується відповідними записами у його трудовій книжці від 17 червня 1980 року з посиланням на дату та номер наказів про прийняття та звільнення з роботи.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи та вірно установлено судами попередніх інстанцій, у період з 17 травня 1993 року по 31 травня 2005 року, з 01 березня 2007 року по 29 січня 2010 року, з 09 лютого 2010 року по 20 листопада 2011 року та у період з 01 грудня 2011 року по 12 жовтня 2012 року (17 років, 6 місяців та 05 днів) ОСОБА_1 працював у ВАТ "Ноябрьськелектромережабуд" лісорубом 5-го та 4-го розрядів в постійно діючій лісозаготівельній ділянці, що дає йому згідно Списку професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, право на пенсію за вислугу років, згідно постанови КМУ від 12 жовтня 1992 року № 583.
09 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років за вказаним Списком. При цьому до заяви ним було подано пакет документів про стаж роботи, заробітну плату та уточнюючі довідки, видані 22 вересня 2015 року.
28 жовтня 2016 року Надвірнянське ОУПФУ Івано-Франківської області прийняло рішенням, яким відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії, оскільки не зарахувало йому стаж роботи у ВАТ "Ноябрьськелектромережабуд" на посаді лісоруба в постійно діючій лісозаготівельній ділянці.
Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 з даним адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.