Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 383/724/17
провадження № 61-45075св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2018 року у складі судді Адаменко І. М. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Суровицької Л. В., Черненка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КР № 040326 позивач є власником земельної ділянки площею 5,40 га, розташованої на території Тарасівської сільської ради Бобринецького району, кадастровий номер 3520887200:02:000:0638. З 2005 року позивач надавав земельну ділянку в користування своєму знайомому без укладення договору, який без його відома надав земельну ділянку в користування відповідачу, про що його повідомив приблизно в 2008 році. З чоловіком відповідача - ОСОБА_3, вони дійшли згоди про те, що останній буде в подальшому користуватись земельною ділянкою позивача, але за першої вимоги повинен повернути йому землю. За користування земельною ділянкою позивач декілька разів брав кошти у ОСОБА_3. Орієнтовно у 2015 році позивач повідомив ОСОБА_3, що має намір самостійно обробляти земельну ділянку. Позивач та ОСОБА_3 домовились, що земельну ділянку буде повернуто ОСОБА_1 після збору врожаю у 2016 року, однак земельну ділянку йому так і не передано. При цьому йомубуло надано договір оренди землі від 07 серпня 2009 року, укладений начебто між позивачем і відповідачем.
Позивач вказує, що договір оренди землі він не підписував, орендну плату не отримував, що є підставою для визнання договору недійсним.
З урахуванням викладених обставин просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 07 серпня 2009 року, укладений між позивачем та відповідачем та зареєстрований в Бобринецькому районному відділі КРФ Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 23 грудня 2009 року за № 040936500010.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.
Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове, яким в позові ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що, підписавши примірник договору, власник земельної ділянки ОСОБА_1 виклав письмово свою волю та волевиявлення щодо укладення та умов договору оренди земельної ділянки, тому його права не є порушеними.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 вересня 2018 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
27 грудня 2018 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідачка просила суд касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
02 жовтня 2019 року вказана справа передана судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КР № 040326 позивач є власником земельної ділянки площею 5,40 га, розташованої на території Тарасівської сільської ради Бобринецького району, кадастровий номер 3520887200:02:000:0638.
07 серпня 2009 року між сторонами укладено та 23 грудня 2009 року зареєстровано у передбаченому законом порядку договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 15 років.
Висновком судової почеркознавчої експертизи від 20 березня 2018 року встановлено, що другий підпис від імені ОСОБА_1 в оригіналі договору оренди землі від 07 серпня 2009 року в рядку "Підпис орендодавця" виконано особисто позивачем.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно частини першої статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.