Постанова
Іменем України
9 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 761/28762/18
провадження № 61-6736св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Агропросперіс Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Агропросперіс Банк", яка підписана представником Щепанським С . А., на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року у складі судді Макаренко І. О. та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив суд просив скасувати рішення публічного акціонерного товариства "Агропросперіс Банк" (далі - ПАТ "Агропросперіс Банк") від 6 липня 2018 року про дострокове розірвання Договору № 262002005022601 банківського рахунку від 5 квітня 2018 року та Договору № 055820 банківського вкладу від 5 квітня 2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 5 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Агропросперіс Банк" було укладено договір банківського рахунку № НОМЕР_1 та договір банківського вкладу № 055820 строком на 12 місяців до 05 квітня 2019 року із щомісячною виплатою процентів. Листом від 9 липня 2018 року № 24-900 банк повідомив позивача про дострокове розірвання вказаних договорів з 20 липня 2018 року та відмовився надати позивачу копію рішення про дострокове розірвання договорів.
ОСОБА_1 вважав вказане рішення незаконним, оскільки вищевказаними договорами не передбачено дострокове розірвання договорів з ініціативи банку чи вкладника, у зв`язку з чим відповідачем було порушено пункти 1.1, 1.4, 1.6, 2.3.1, 6.1, 6.4 договору № 055820 банківського вкладу від 5 квітня 2018 року.
Посилаючись на зазначене, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив скасувати рішення ПАТ "Агропросперіс Банк" від 6 липня 2018 року про дострокове розірвання договорів від 5 квітня 2018 року та стягнути з відповідача судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року, залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано дії ПАТ "Агропросперіс Банк" щодо розірвання договору № 055820 банківського вкладу фізичної особи "Класичний" від 5 квітня 2018 року, розірвання договору № НОМЕР_1 банківського рахунку фізичної особи від 05 квітня 2018 року та закриття рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1, неправомірними.
Зобов`язано ПАТ "Агропросперіс Банк" вчинити дії щодо належного виконання умов договору № 055820 банківського вкладу фізичної особи "Класичний" від 5 квітня 2018 року та договору № НОМЕР_1 банківського рахунку фізичної особи від 5 квітня 2018 року.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня 2018 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що дії Банка не відповідають вимогам Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", а відтак порушене право позивача підлягає відновленню.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
29 березня 2019 року ПАТ "Агропросперіс Банк" засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Щепанським С . А ., у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .При цьому посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, містить неправильним тлумаченням норм матеріального права, зокрема, статті 651, 1075 ЦК України та статей 4, 10 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Вважає, що частиною першою статті 10 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено імперативний та безумовний обов`язок банку відмовитися від договірних відносин у разі, якщо клієнтом вчиняються дій, спрямовані на приховання та маскування походження активів.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на вказані норми матеріального права та правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 910/11471/17, що приписи статей 10, 11 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" прямо наділяють Банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.
Суди зробили помилковий та необґрунтований висновок про необхідність надання банком доказів на підтвердження неправомірності дій позивача.
Крім того, суди безпідставно відмовили в задоволенні клопотання про розгляд справи з повідомленням та викликом сторін і розглянули справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, чим порушили приписи статті 274 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
3 травня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому, з урахуванням додаткових пояснень на касаційну скаргу, просить касаційну скаргу ПАТ "Агропросперіс Банк" залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року залишити без змін.
Відзив мотивовано законністю і обґрунтованістю висновків судів першої та апеляційної інстанції та недоведеністю вимог касаційної скарги.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з суду першої інстанції та зупинено дію рішення Шевченківського районного суду м. Києва від
13 листопада 2018 року та постанови Київського апеляційного суду
від 21 лютого 2019 року.
Справу № 761/28762/18 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи
Судами встановлено, що 5 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Агропросперіс Банк" укладено договір НОМЕР_1 банківського рахунку фізичної особи, відповідно до пункту 1.1 якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України.
Відповідно до пункту 2.1 договору банківського рахунку банк зобов`язується відкрити клієнту рахунок, приймати і зараховувати на рахунок клієнта грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком відповідно до чинного законодавства України та цього договору.
Пунктом 2.3.2 договору банківського рахунку передбачено право банку відмовити в здійснені/забезпеченні розрахункових і касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом чинного законодавства, банківських правил оформлення платіжних документів, у разі виникнення сумнівів у дійсності розрахункових документів та законності проведення операцій, а також у випадку встановлення, що така операція містить ознаки операції, яка підлягає фінансовому моніторингу відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
Згідно з пунктом 2.3.6 договору банківського рахунку банк має право вимагати у клієнта надання документів та інформації, що передбачені чинним нормативно-правовими актами України, у тому числі для ідентифікації особи клієнта, уповноважених ним осіб та з`ясування його фінансового стану тощо. У випадку ненадання клієнтом необхідних документів чи інформації або навмисного надання неправдивої інформації про себе, відмовити клієнту в обслуговуванні.
5 квітня 2018 року між сторонами також укладено договір № 055820 банківського вкладу фізичної особи "Класичний", відповідно до пункту 1.1 якого банк відкриває вкладнику-рахунок для обліку строкових коштів НОМЕР_2 та приймає на зберігання грошові кошти, надалі - вклад на строк 12 місяців з 5 квітня 2018 року по 5 квітня 2019 на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 1.3 договору сума вкладу становить 197 000,00 грн.
Листом від 9 липня 2018 року № 24-900 банк повідомив ОСОБА_1 про припинення ділових відносин, розірвання договору № 055820 банківського вкладу фізичної особи "Класичний" від 5 квітня 2018 року, розірвання договору № НОМЕР_1 банківського рахунку фізичної особи від 05 квітня 2018 року та закриття рахунків у відповідності до вимог частини першої статті 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Стаття 1066 ЦК України встановлює, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум із рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду (стаття 1074 ЦК України).