Постанова
Іменем України
02 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 522/18425/17-ц
провадження № 61-1373св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Грушицького А. І., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Одеської державної академії будівництва та архітектури на постанову апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року у складі суддів: Заїкіна А. П., Калараша А. А., Таварткіладзе О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - Одеська державна академія будівництва та архітектури,
третя особа - ОСОБА_1,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Одеської державної академії будівництва та архітектури про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ № 530/ВК від 31 серпня 2017 року про його звільнення з роботи; поновити його на роботі на посаді директора, декана Інституту інженерно-екологічних систем; стягнути з Одеської державної академії будівництва та архітектури середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 31 серпня 2017 року по день ухвалення рішення про поновлення на роботі; стягнути з Одеської державної академії будівництва та архітектури моральну шкоду у сумі 10 тис. грн.
Зазначав, що він працював у відповідача з 01 лютого 1974 року на посаді директора,та на посаді декана Інституту інженерно-екологічних систем з 2004 року. Проте наказом № 530/ВК від 31 серпня 2017 року він безпідставно звільнений з займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Його звільнено із порушенням вимог закону, оскільки відповідач не перевів його на іншу роботу, хоча він був не проти зайняти іншу посаду в Одеській державній академії будівництва та архітектури; його звільнення попередньо не погоджено з профспілковим комітетом працівників Одеської державної академії будівництва та архітектури; він не був персонально повідомлений про наступне вивільнення; при його звільненні відповідач не врахував наявність у нього переважного права на залишення на роботі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в Одеській державній академії будівництва та архітектури дійсно відбулася реорганізація структурних підрозділів, в одному з яких ОСОБА_2 обіймав керівну посаду. Твердження позивача про те, що відповідач попередньо не погодив з профспілковим комітетом працівників Одеської державної академії будівництва та архітектури його звільнення, спростовуються доказами, які наявні в матеріалах справи. З пояснень представника відповідача вбачається, що в академії не було вільних посад, що також не заперечував і представник позивача. Проте представник позивача наголошував на тому, що академія мала перевести ОСОБА_2 на іншу посаду в межах однорідних професій як більш кваліфікованого працівника. Разом з тим, до складу Одеської державної академії будівництва та архітектури окрім Інституту інженерно-екологічних систем входили ще три інститути. А саме: Інженерно-будівельний інститут очолює ОСОБА_3, який є кандидатом технічних наук, професором, Архітектурно-художній інститут очолює ОСОБА_4, який є доктором архітектури, професором, заслуженим архітектором України, Будівельно-технологічний інститут очолює ОСОБА_5, який є доктором технічних наук, професором. ОСОБА_2 за поясненнями його представника за науковим ступенем є кандидатом технічних наук, а за вченим званням є доцентом. Судом також встановлено, що наказом № 367/вк від 13 червня 2017 року ОСОБА_2 оголошено догану. З огляду на вказане, твердження позивача, що він має більшу кваліфікацію та продуктивність праці, ніж працівники інших суміжних посад, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Також, судом встановлено, що академія не мала можливості перевести ОСОБА_2 на іншу посаду за відсутності вакансій. Судом встановлено, що повідомленням тимчасово виконуючого обов`язки ректора академії ОСОБА_6 від 29 червня 2017 року, яке ОСОБА_2 отримав 29 червня 2017 року позивача особисто повідомили про його наступне вивільнення. З дня повідомлення ОСОБА_2 про скорочення його посади та датою звільнення пройшло два місяці і один день. Таким чином, посилання позивача на те, що відповідач персонально не повідомив його про наступне вивільнення, спростовуються наявними в справі доказами.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Одеської державної Академії будівництва та архітектури № 530/ВК від 31 серпня 2017 року про звільнення ОСОБА_2 Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді директора, декана інституту інженерно-екологічних систем Одеської державної Академії будівництва та архітектури. Стягнуто з Одеської державної Академії будівництва та архітектури на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням з роботи за період з 31 серпня 2017 року по 29 листопада 2018 року включно у розмірі 92 183 грн 52 коп., яка визначена без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що підлягають відрахуванню при її виплаті; відшкодування моральної шкоди у розмірі - 2 тис. грн. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до наявного у справі повідомлення ОСОБА_2 був повідомлений про те, що "…згідно наказу за № 120/од від 26 червня 2017 року з 01 вересня 2017 року Інститут інженерно-екологічних систем та факультет Гідротехнічного та транспортного будівництва буде реорганізовано в Інститут гідротехнічного будівництва та цивільної інженерії шляхом об`єднання. Зі змісту вказаного повідомлення вбачається, що академія повідомляє ОСОБА_2 про реорганізацію з 01 вересня 2017 року двох інститутів в один і просить ОСОБА_2 довести до відома працівників інституту, який він очолює, інформацію про вищевказані зміни в організації праці. Вказане повідомлення не містить жодної інформації про персональне попередження ОСОБА_2 про наступне звільнення у зв`язку із змінами в організації праці. Встановлено, що ОСОБА_2 не попереджався персонально про наступне звільнення за два місяці. Таким чином, доводи апелянта про те, що він не був попереджений у встановленому діючим законодавством порядку про наступне звільнення, є обґрунтованими. Права ОСОБА_2 при звільненні з роботи порушені, а тому вони підлягають захисту.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі ОСОБА_1 . просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що у законодавстві не визначено форми та змісту повідомлення про наступне вивільнення працівників у випадку скорочення чисельності штату. Тому повідомлення від 29 червня 2017 року, яке ОСОБА_2 отримав 29 червня 2017 року, є допустимим у розумінні законодавства. Також позивач був присутнім на засіданні профспілкового комітету, на якому обговорювалося питання щодо його звільнення, тобто був попереджений про наступне вивільнення. Крім того, при недодержанні строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював. Позивачем не доведено обставин завдання моральної шкоди та її розміру.
(2) Доводи касаційної скарги Одеської державної академії будівництва та архітектури
У касаційній скарзі Одеська державна академія будівництва та архітектури просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 не міг не усвідомлювати, що при реорганізації двох структурних підрозділів посади керівників цих підрозділів будуть вивільнятися. Позивач був присутнім на засіданні профспілкового комітету, на якому обговорювалося питання щодо його звільнення, тобто був попереджений про наступне вивільнення. Крім того, відсутність персонального повідомлення про звільнення не є підставою для поновлення на роботі.
(3) Позиція ОСОБА_2 .
У запереченні на касаційну скаргу академії ОСОБА_2 зазначає, що він персонально не повідомлявся про заплановане звільнення, а дізнався про майбутнє вивільнення із оскаржуваного наказу № 530/ВК від 31 серпня 2017 року, яке безпосередньо відбулося 01 вересня 2017 року. При його вивільненні також не отримано згоди профспілкового органу. Також йому не запропонували іншу посаду при звільненні.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.