Постанова
Іменем України
10 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 565/533/14-ц
провадження № 61-15372св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 13 жовтня 2016 року у складі суддів: Шимківа С. С., Бондаренко Н. В., Хилевича С. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та його поділ, в якому просила: визнати квартиру АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за ним право власності на 1/2 (одну другу) ідеальну частку вказаної квартири.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 04 березня 1992 року він уклав шлюб із відповідачем у відділі ЗАГСу м. Краматорська Донецької області і рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 05 квітня 2011 року їх шлюб розірвано. Квартиру АДРЕСА_1 вони купили в період їх шлюбу за спільні кошти відповідно до договору купівлі-продажу ВСО № 692217 від 28 січня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Сусь Л. У. Вони разом із ОСОБА_2 поселились у зазначеній квартирі після її купівлі та проживали до розірвання шлюбу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 травня 2015 року позов задоволено. Визнано квартиру АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 в порядку поділу вказаного нерухомого майна між подружжям.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в договорі купівлі-продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1 від 28 січня 2006 року, укладеному між продавцями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з однієї сторони і покупцем ОСОБА_2 з другої сторони, не зазначено, що вказана квартира набута ОСОБА_2 у особисту приватну власність. В цьому договорі також не зазначено, що кошти в сумі 20 256 грн належать ОСОБА_2 особисто. Доказом того, що спірна квартира набута сторонами саме за спільні кошти, є письмова заява ОСОБА_1, нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Кузнецовського міського нотаріального округу Рівненської області Сусь Л. У. 28 січня 2006 року і зареєстрована в реєстрі за № 241, якою він дав свою згоду на те, щоб його дружина ОСОБА_2 купила за ціну та умовах на її розсуд квартиру АДРЕСА_1 . Вказана заява ОСОБА_1 була вчинена того ж дня 28 січня 2006 року та передувала укладенню 28 січня 2006 року договору купівлі-продажу квартири.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 13 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що купівля ОСОБА_2 спірної квартири АДРЕСА_1 за 20 256 грн та продаж отриманої нею в дар квартири АДРЕСА_2 відбулися в один день. Розмір коштів, отриманих ОСОБА_2 від продажу дарованої їй квартири, значно перевищував кошти, за які було придбано спірну квартиру. Оскільки строк від продажу дарованої квартири та купівля спірної квартири є нерозривним, а саме: протягом нетривалого часу за один день, вказане свідчить про те, що кошти, отримані від продажу подарованої квартири, які були використані на придбання спірної квартири, не вийшли з особистої власності ОСОБА_2 та, оскільки квартира АДРЕСА_1 придбана саме за ці кошти, це майно є особистою приватною власністю відповідачки. Спірна нерухомість не є спільним сумісним майном подружжя, так як придбана ОСОБА_2 хоча й у період зареєстрованого шлюбу з позивачем, проте за власні кошти, отримані від продажу особистого майна, а відтак є її особистою власністю. Наявна у матеріалах справи копія заяви ОСОБА_1 від 28 січня 2006 року, у якій він надав згоду на купівлю дружиною спірної квартири, не є доказом придбання такої квартири за спільні кошти подружжя. Про це в заяві не обумовлено. Статтею 65 СК України встановлено особливості розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Так, згідно із частиною третьою цієї статті для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Положення вищенаведеної статті поширюються виключно на договори, які подружжя або один з них укладає з іншими особами щодо майна, яке їм належить на праві спільної сумісної власності. Укладення дружиною або чоловіком договорів з іншими особами щодо майна, яке є їх особистою власністю регулюється нормами ЦК України. Оскільки судом встановлено, що спірна квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_2, так як придбана нею за особисті кошти, на правовідносини щодо укладення договору купівлі-продажу такої квартири не поширюються положення статті 65 СК України.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 . просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що він надавав згоду на придбання спірної квартири у зв`язку з тим, що на неї витрачено кошти подружжя.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.