Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 450/2762/18
провадження № 61-11986св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчук В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Зерцало",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 січня 2019 року в складі судді Мусієвського І. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Зерцало" (далі - ТзОВ "Зерцало"), у якому просила:
- скасувати наказ директора ТзОВ "Зерцало" № 2-к від 28 грудня 2017 року про звільнення її з посади палітурника;
- поновити її на посаді палітурника;
- стягнути середній заробіток за час вимушено прогулу.
Позов мотивовано тим, що 28 грудня 2017 року наказом директора ТзОВ "Зерцало" № 2-к звільнено її з посади палітурника за власним бажанням. Зазначений наказ вона отримала 16 січня 2018 року разом з трудовою книжкою. Вважає даний наказ незаконним, оскільки 30 березня 2015 року надіслала поштою на адресу ТзОВ "Зерцало" заяву, в якій просила звільнити її за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, проте така заява не була задоволена керівництвом ТзОВ "Зерцало", оскільки не були узгоджені умови звільнення. Вказувала на те, що підприємство повідомляло її про необхідність прибути для узгодження умов звільнення та отримання трудової книжки, однак у зв`язку з доглядом за дитиною-інвалідом першої групи вона не мала змоги прийти на підприємство. Проти звільнення її за власним бажанням з ініціативи працівника заперечувала.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 січня 2019 року з урахуванням додаткового рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з ТзОВ "Зерцало" - невірним.
Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з ТзОВ "Зерцало" "за власним бажанням", вказано формулювання причини звільнення - за угодою сторін (пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України) з 28 грудня 2017 року.
У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 січня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат відмовлено.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов ОСОБА_1, виходив з того, що підставою звільнення позивача є угода сторін, а тому слід змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з ТзОВ "Зерцало" "за власним бажанням", вказавши формулювання причини звільнення - за угодою сторін, а відтак відсутні правові підстави для поновлення позивача на роботі у зв`язку з неправильним формулювання причин її звільнення.
Крім того, місцевий суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки в заявленому позові відмовлено, тому в силу статті 141 ЦПК України відсутні підстави для такого стягнення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 січня 2019 року та ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 лютого 2019 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У липні 2019 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 січня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року, у якій заявник, посилаючись на недотримання судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин частину третю статті 235 КЗпП України, а не частину першу цієї ж статті, оскільки у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути лише поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, а тому суди безпідставно змінили формулювання причин її звільнення, не задовольнивши позовні вимоги про поновлення на роботі.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У серпні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ТзОВ "Зецало" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 січня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року без змін, посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам закону та постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 450/2762 з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Зерцало" про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 01 березня 2013 року працювала в ТзОВ "Зерцало" на посаді палітурника відповідно до строкового трудового договору згідно наказу № 7.
В період з 01 червня 2014 року до дня звільнення 28 грудня 2017 року позивач не виконувала своїх трудових обов`язків, була відсутньою на робочому місці, картки обліку робочого часу за цей період не подавались.
30 березня 2015 року ОСОБА_1 надіслала поштою на адресу ТзОВ "Зерцало" заяву, в якій просила звільнити її за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
На запрошення роботодавця врегулювати умови звільнення, позивач не з`являлась у зв`язку з доглядом за дитиною-інвалідом першої групи.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 10 жовтня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТзОВ "Зерцало" про стягнення заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки за період з 01 червня 2014 року по 01 грудня 2016 року відмовлено.