Постанова
Іменем України
10 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 459/3238/16
провадження № 61-29605св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 13 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Савуляк Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи,до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми, посилаючись на те, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 15 квітня 2015 року, яке набрало законної сили 11 серпня 2015 року, було припинено право власності на належну йому 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, шляхом стягнення з ОСОБА_4 на його користь грошової компенсації у розмірі 277 041,48 грн. 19 лютого 2016 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції (далі - Відділ ДВС Червоноградського МУЮ) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим на підставі вказаного рішення суду, яке на час звернення з цим позовом відповідач не виконала. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь інфляційні втрати в розмірі 34 744,94 грн та три проценти річних - в розмірі 10 019 грн на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 20 січня 2017 року у складі судді Грабовського В. В. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що невиконання відповідачем рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 15 квітня 2015 року не створює для сторін будь-яких цивільних прав та обов`язків. Крім того, положення статті 625 ЦК України застосовуються лише до договірних правовідносин, що не пов`язані з виконанням рішення суду.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 13 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 34 744,94 грн та три проценти річних - в розмірі 10 019 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання у зв`язку зі стягненням грошових коштів, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України (стягнення інфляційних втрат за весь час прострочення виконання зобов`язання та трьох процентів річних від простроченої суми).
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, з урахуванням уточнень, просила скасувати рішення Апеляційного суду Львівської області від 13 вересня 2017 року, а рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 січня 2017 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15 та від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, згідно з якими:
- дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин (справа № 6-2491цс15);
- правовідносини з приводу виконання рішення суду врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", а тому до них не можуть застосовуватися правові норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) (справа № 6-2759цс15).
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Червоноградського міського суду Львівської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
23 травня 2018 року справу № 459/3238/16 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Судами встановлено, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 15 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 серпня 2015 року, виділено належну ОСОБА_1 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 шляхом стягнення з ОСОБА_2 її грошової компенсації в розмірі 277 041,48 грн. Припинено право власності ОСОБА_1 на вказану частку у майні та визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину спірної квартири після отримання ОСОБА_1 грошової компенсації.
19 лютого 2016 року державним виконавцем Відділу ДВС Червоноградського МУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим на підставі вказаного рішення суду, яке на час звернення ОСОБА_1 з цим позовом відповідач не виконала.
Предметом позову в цій справі є стягнення на підставі статті 625 ЦК України трьох процентів річних від простроченої суми боргу та інфляційних втрат, завданих позивачу внаслідок невиконання рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.