Постанова
Іменем України
10 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 306/486/17
провадження № 61-34520св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 03 травня 2017 року у складі судді Василихи Ж. В. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 17 серпня 2017 рокуу складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Готри Т. Ю., Бисаги Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 21 жовтня 2010 року між ним та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за яким позичальник отримала кредит в сумі 20 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. На день смерті в позичальника утворилася заборгованість перед банком в розмірі 18 107,14 грн. 02 червня 2016 року Товариство надіслало до Свалявської державної нотаріальної контори претензію кредитора, а 03 серпня 2016 року отримало відповідь, в якій зазначалося про те, що спадкоємцем померлої ОСОБА_3 є відповідач. 19 серпня 2016 року банк направив ОСОБА_2 лист-претензію про необхідність сплатити борг, однак відповідач не виконав свого зобов`язання. Враховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 03 травня 2017 рокув задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що спадкоємці відповідають за боргами спадкодавця в межах вартості майна, одержаного у спадщину, а при відсутності чи недостатності спадкового майна - кредитне зобов`язання припиняється неможливістю його виконання. Виходячи із суті спору, який полягає у необхідності погашення кредитної заборгованості померлого позичальника за наявності особи, яка прийняла спадщину після його смерті, та принципу доведеності цих обставин, позивач мав надати докази на підтвердження обсягу успадкованого майна та його вартості. Оскільки матеріали справи не містять таких доказів, то суд дійшов висновку про неможливість задоволення позову.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 17 серпня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено. Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 03 травня 2017 рокузалишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Свідоцтвом про право власності на квартиру та довідкою від 04 квітня 2016 року підтверджується, що спадкодавцю належала на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 . Частку в цій квартирі також мають ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . Однак позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_3 та що він прийняв спадщину.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У вересні 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 03 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 17 серпня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що ПАТ КБ "ПриватБанк" надало докази на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим саме відповідач мав довести, що вартість спадкового майна є меншою, ніж борг спадкодавця.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Свалявського районного суду Закарпатської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
05 червня 2018 року справу № 306/486/17 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судами встановлено, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за яким позичальник отримав кредит в сумі 20 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_3 не виконувала належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого в неї утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунком банку станом на 16 листопада 2015 року склала 18 107,14 грн.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Оскільки зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення позики входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.
Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України позивач заявив вимоги до спадкоємця.
Згідно зі статтею 1282 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Разом з тим положення зазначеної правової норми застосовуються у випадку дотримання кредитором статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Статтею 1281 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від дня настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.