Постанова
Іменем України
11 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 753/23698/15-ц
провадження № 61-22165св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
представники позивача: Сафір Федір Олегович, Олейнік Наталія Олександрівна, Сокуренко Наталія Вікторівна,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2016 року у складі судді Сухомлінова С. М. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2017 року у складі колегії суддів: Слободянюк С. В., Левенця Б. Б., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 07 листопада 2005 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 3 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
ОСОБА_3 умови кредитного договору належним чином не виконував і допустив утворення заборгованості, яка станом на 31 жовтня 2015 року становить 20 972 грн 94 коп., з яких: 3 302 грн 59 коп. - заборгованості за тілом кредиту, 13 495 грн 45 коп.- заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 2 700 грн - заборгованості за пенею та комісією, 500 грн - штрафу (фіксована частина), 974 грн 90 коп. - штрафу (процента складова).
Ураховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 07 листопада 2005 року у розмірі 20 972 грн 94 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не довело факту укладення з ОСОБА_3 спірного кредитного договору, отже, і розрахунок заборгованості не може бути прийнятий судом, як належний доказ наявності заборгованості ОСОБА_3 перед банком.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено. Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме додані до позову Умови та Правила надання банківських послуг розумів ОСОБА_3, підписуючи заяву позичальника, а також, що такі Умови та Правила надання банківських послуг не змінювалися.
Крім того, суд зазначав, що надані Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 договору від 07 листопада 2005 року, оскільки вони не містять підпису позичальника.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов банку у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки анкета-заява від 29 вересня 2005 року ОСОБА_3 заповнена особисто, він надав всі свої персональні дані, які необхідні для отримання кредитної картки, отже, позичальник висловив згоду на укладення кредитного договору шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку та особистим підписом засвідчив, що ознайомився і згоден з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, датою відкриття рахунку є 07 листопада 2005 року. Виписка з банківського рахунка містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача, баланс станом на дату укладення кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції). З матеріалів справи не встановлено, а відповідачем не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, а тому вимоги позовної заяви є обґрунтованими та підлягають задоволенню. ПАТ КБ "ПриватБанк" надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, який ніким неоспорений, а тому, є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Крім того, користування кредитними коштами підтверджується розрахунком заборгованості, з якого встановлено часткове погашення заборгованості, а, отже, і погодження з Умовами укладеного кредитного договору.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2017 рокупоновлено строк на касаційне оскарження заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2016 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2017 року, відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Дарницького районного суду м. Києва зазначену цивільну справу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2017 року цивільну справу за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
УхвалоюВерховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року зупинено касаційне провадження у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 754/13763/15-ц.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року поновлено касаційне провадження у вказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року зупинено касаційне провадження у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 342/180/17-ц за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2019 року поновлено касаційне провадження у вказаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 листопада 2005 року ОСОБА_3 була складена та підписана заява про оформлення кредитної картки "Універсальна" з кредитним лімітом у розмірі 3 тис. грн та базовою процентною ставкою по кредитному ліміту на момент підписання оспорюваного кредитного договору у розмірі 3 % в місяць з розрахунку 360 днів у році. Відповідно до вказаної заяви строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії кредитної картки.
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості станом на 31 жовтня 2015 року заборгованість становить 20 972 грн 94 коп. та складається з: 3 302 грн 59 коп. - заборгованості за тілом кредиту, 13 495 грн 45 коп. - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 2 700 грн - заборгованості за пенею та комісією, 500 грн - штрафу (фіксована частина), 974 грн 90 коп. - штрафу (процента складова).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону указані судові рішення відповідають не в повній мірі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку ПАТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.