Постанова
Іменем України
11 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 748/322/16-ц
провадження № 61-13935св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
представники позивача: Сафір Федір Олегович, Рожко Сергій Миколайович, Сокуренко Наталія Вікторівна,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 квітня 2016 року у складі судді Майбороди С. М. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2016 року у складі колегії суддів: Лакізи Г. П., Скрипки А. А., Шевченка В. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 23 березня 2012 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 2 тис. грн зі сплатою 36 % річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_3 умови кредитного договору належним чином не виконував і допустив утворення заборгованості, яка станом на 30 листопада 2015 року становить 16 501 грн 53 коп., у тому числі: 1 755 грн 87 коп. заборгованості за тілом кредиту, 10 533 грн 68 коп. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 2 950 грн заборгованості за пенею та комісією, 500 грн штрафу (фіксована частина), 761 грн 98 коп. штрафу (процента складова).
Ураховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за указаним кредитним договором станом на 30 листопада 2015 року у розмірі 16 501 грн 53 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 квітня 2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що не може вважатися належним і допустимим доказом наданий ПАТ КБ "ПриватБанк" розрахунок заборгованості за період з 05 квітня 2012 року по 30 листопада 2015 року за рахунком № НОМЕР_1 . Крім того, банком не надано доказів, які підтверджують волевиявлення ОСОБА_3 на укладення іншого договору на користування рахунком з 05 квітня 2012 року № НОМЕР_1, оскільки є лише один договір, укладений 23 березня 2012 року на отримання лише однієї платіжної картки, тому позовні вимоги банку необґрунтовані.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено, рішенняЧернігівського районного суду Чернігівської області від 26 квітня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що кредитний договір від 23 березня 2012 року був укладений ОСОБА_3 на отримання лише однієї платіжної карти, а тому не можна вважати належним та допустимим доказом розрахунок боргу за період з 05 квітня 2012 року по 30 листопада 2015 року за іншою платіжною картою №НОМЕР_1 , оскільки ОСОБА_3 не висловив своєї письмової згоди на отримання другої платіжної карти, а посилання банку на пункт 2.1.1.2.9. Умов та Правил надання банківських послуг не можна визнати обґрунтованими, тому що зазначені Умови та Правила надання банківських послуг відповідач не підписував, письмові докази ознайомлення його з їх змістом відсутні, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог банку.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій у червні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 було надано кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитну картку № НОМЕР_2, строк дії якої становив до 30 листопада 2015 року. Згодом позичальнику було видано додаткову кредитну картку № НОМЕР_1 з тим самим строком дії до 30 листопада 2015 року, яка також була видана для обслуговування кредитного ліміту за кредитним договором від 23 березня 2012 року, що підтверджується випискою про рух коштів та не заперечувалося ОСОБА_3 . Ураховуючи зазначене, банк звернувся до суду 16 лютого 2016 року в межах строку позовної давності, оскільки кредитний договір діяв до 30 листопада 2015 року.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 липня 2016 рокувідкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Чернігівського районного суду Чернігівської області зазначену цивільну справу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2016 року цивільну справу за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2018 року зупинено касаційне провадження у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 754/13763/15-ц.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року поновлено касаційне провадження у вказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року зупинено касаційне провадження у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 342/180/17-ц за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2019 року поновлено касаційне провадження у вказаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПриватБанк", яка підписана ОСОБА_3 23 березня 2012 року, між сторонами укладено договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку кредитка "Універсальна" (а. с. 9).
Про відкриття та використання карткового рахунку № НОМЕР_2 і користування платіжною карткою ОСОБА_3 та ПАТ КБ "ПриватБанк" не заперечувалося.
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за указаним кредитним договором станом на 30 листопада 2015 року заборгованість становить 16 501 грн 53 коп., у тому числі: 1 755 грн 87 коп. заборгованості за тілом кредиту, 10 533 грн 68 коп. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 2 950 грн заборгованості за пенею та комісією, 500 грн штрафу (фіксована частина), 761 грн 98 коп. штрафу (процента складова).
У довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ОСОБА_3 (картрахунок НОМЕР_2 від 23 березня 2012 року) зазначено, що строк дії картки встановлено до 11/15, а зміна кредитного ліміту відбувалася 5 разів: 23 березня 2012 року - кредитний ліміт 300 грн (встановлення кредитного ліміту), 23 березня 2012 року - кредитний ліміт 500 грн (збільшення кредитного ліміту), 17 липня 2012 року - кредитний ліміт 2 тис. грн (збільшення кредитного ліміту), 28 січня 2013 року - кредитний ліміт 1 760 грн (зниження кредитного ліміту), 08 лютого 2013 року - кредитний ліміт 1 760 грн (встановлення кредитного ліміту) (а. с. 8).
Відповідно до виписки банку за період з 25 березня 2012 року по 29 лютого 2016 року витрати ОСОБА_3 по картці № НОМЕР_2 складають 17 714 грн 71 коп., а по картці № НОМЕР_1 - 4 448 грн 39 коп. (а. с. 76-82).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону указані судові рішення відповідають не в повній мірі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку ПАТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.