Постанова
Іменем України
03 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 711/8571/16-ц
провадження № 61-24306св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В.М.,Штелик С. П.
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- ОСОБА_5,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- ОСОБА_6,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Служба у справах дітей Черкаської міської ради,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 та касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 09 березня 2017 року, ухвалене у складі колегії суддів Вініченка Б. Б., Сіренка Ю.В., Пономаренка В.В.,
ВСТАНОВИВ
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5, ОСОБА_6, служба у справах дітей Черкаської міської ради про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказувала, що їй на праві власності належала 1/2 частка квартири АДРЕСА_9 . У листопаді 2012 року ОСОБА_2, діючи на підставі довіреності позивача від 24 червня 2011 року, продала зазначену частку квартири на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4, однак позивач не уповноважувала ОСОБА_2 продавати її частку квартири іншим особам, окрім своєї племінниці ОСОБА_6 . Враховуючи те, що ОСОБА_2 діяла з перевищенням наданих їй, як представнику, повноважень, тому позивачка просила визнати недійним договір купівлі-продажу квартири від 27 листопада 2012 року, в частині продажу 1/2 частки квартири, яка належала позивачці, та визнати за нею право власності на цю частку квартири.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом не встановлено обставин, які б свідчили, що факт укладання договору купівлі-продажу спірної квартири, якимось чином порушує права або законні інтереси позивачки, а тому заявлені нею вимоги не підлягають судовому захисту.
Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 09 березня 2017 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2016 - скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано частково недійсним договір купівлі - продажу від 27 листопада 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І. П., зареєстрований в реєстрі № 5233 в частині продажу ОСОБА_3 та ОСОБА_4, належну ОСОБА_1 на праві приватної власності 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 .
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що при укладенні оскаржуваного правочину представником позивача були вчинені дії з перевищенням наданих повноважень та укладено договір не з тією особою, з якою позивач ОСОБА_1 мала намір укласти договір при наданні довіреності ОСОБА_2, у зв`язку з чим відбулося порушення її прав. Також, позивачкою строк позовної давності не пропущено, оскільки вона є громадянкою держави Ізраїль та постійно там проживає, а про оскаржуваний договір їй стало відомо лише у червні 2016 року.
Додатковим рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 27 квітня 2017 року ухвалено по даній справі додаткове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 - відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просили скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а справу направити до суду апеляційної інстанції для нового розгляду.
ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 09 березня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Придніпровського районного суду м. Черкаси.
Зупинено виконання рішення Апеляційного суду Черкаської області від 09 березня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.
У квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 09 березня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Придніпровського районного суду м. Черкаси.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу № 711/8571/16-ц передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_3, ОСОБА_4 мотивована тим, що апеляційним судом було проігноровано вимоги статей 203, 215, 216, 388 ЦК України а також те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту.
Апеляційний суд вийшов за межі доводів апелянта ОСОБА_1 та вирішив питання щодо застосування позовної давності та всупереч матеріалам справи та наданим доказам констатував, що позивач є громадянином Ізраїлю та постійно проживала там і не могла знати про відчуження належної Їй Ѕ частки спірної квартири.
Суд не звернув увагу на те, що довіреності надані позивачем ОСОБА_1 на різних повірених ОСОБА_5, ОСОБА_2 зареєстровано в реєстрі під одним номером.
Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції правильно встановив, що оскаржуваним договором було порушено права ОСОБА_1, оскільки він був укладений з перевищенням наданих представнику повноважень, а тому суд апеляційної інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що висновок cуду апеляційної інстанції щодо тлумачення довіреності, вислів якої "продати або подарувати ОСОБА_6 " слід розуміти як продати або подарувати ОСОБА_6, є помилковим.
Суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку щодо не пропущення позовної давності, оскільки матеріали справи вказують на безспірність того, що позивачці було достовірно відомо про продаж спірної квартири в січні 2013 року.
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 були власниками в рівних частках квартири АДРЕСА_4 (а.с.8-9).
24 червня 2011 року ОСОБА_1 склала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_2 користуватися та розпорядитися на власний розсуд повіреної - продати або подарувати ОСОБА_6 - належну довірительці спірну квартиру (а.с.10).
24 червня 2011 рокуОСОБА_1 склала іншу довіреність, якою уповноважила ОСОБА_5 придбати на її ім`я за ціну та на умовах йому відомих квартиру за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.124).
27 листопада 2012 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належну ОСОБА_1 Ѕ частину квартири АДРЕСА_4 (а.с.11-12).
20 січня 2013 року позивач в м. Тель-Авів, Ізраїль, уклала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_5 купити на її користь квартиру АДРЕСА_10 (а.с.126-127).
На підставі зазначеної довіреності ОСОБА_5 16.04.2013р. було укладено договір купівлі-продажу зазначеної квартири з ТОВ "Лабрадоріт", відповідно до якого ОСОБА_1 набула право власності на цю квартиру (а.с.41).
Позивач проживає за адресою: АДРЕСА_5 . Проте вона також проживає у Ізраїлі, а тому постійно переїздить між двома країнами (а.с.146).
Подружжя Бершадських разом з донькою - ОСОБА_6 - на час розгляду справи у суді першої інстанції проживали за адресою: АДРЕСА_8 .
У спірній квартирі проживають подружжя ОСОБА_7 разом з малолітньою донькою.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_3, ОСОБА_4 та касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права