Постанова
Іменем України
13 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 161/19447/17
провадження № 61-1204св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Петрова Є.П., Мартєва С.Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 липня 2018 року у складі головуючого судді Плахтій І.Б. та постанову Волинського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року у складі суддів: Здрилюк О.І., Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,
ВСТАНОВИВ:
19 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2, якийостаточно уточнила у лютому 2018 року (а.с.107-108) про визнання права власності на спадкове майно.
Позов мотивовано тим, що вона, її чоловік ОСОБА_5 та свекруха ОСОБА_6 являлися співвласниками квартири АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 18листопада 1994 року.
Після смерті чоловіка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилася спадщина на належну йому 1/3 частку цієї квартири, яку прийняли його мати ОСОБА_7, а також вона та син ОСОБА_8 шляхом спільного проживання зі спадкодавцем, тобто шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном. Таким чином кожен успадкував по 1/9 частці квартири.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6, після смерті якої відкрилася спадщина на належні їй 4/9 частки квартири (1/3 + 1/9). ОСОБА_6 за життя склала заповіт, яким належну їй частину квартири заповіла їй і вона спадщину прийняла шляхом спільного проживання зі спадкодавцем, тобто шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном, що встановлено рішенням Луцького міськрайонного суду від 29 квітня 2013 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її син ОСОБА_8, після смерті якого відкрилася спадщина на 1/9 частку квартири, яку він успадкував після смерті свого батька ОСОБА_5 .. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 є вона - його мати, а також синова дочка ОСОБА_9 .. Таким чином, після смерті сина ОСОБА_8 вона успадкувала ще 1/18 частку квартири.
Оскільки нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, враховуючи наведене, просила визнати за нею право власності на 1/9 частку квартири АДРЕСА_1 як на спадкове майно за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 ; визнати за нею право власності на 4/9 частки цієї квартири як на спадкове майно за заповітом після смерті свекрухи ОСОБА_6 ; визнати за нею право власності на 1/18 частку цієї квартири, як на спадкове майно за законом після смерті сина ОСОБА_8 ..
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 липня 2018 року, залишене без зміни постановою Волинського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом, що залишилося після смерті чоловіка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме - на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом, що залишилося після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме - на 5/12 частин квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом, що залишилося після смерті сина ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме - на 1/24 частину квартири АДРЕСА_1 .
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції з висновками якими погодився апеляційний суд виходили з того, що за ОСОБА_1 слід визнати право власності на спадкове майно за законом, що залишилось після смерті чоловіка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме -- на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 ; право власності на спадкове майно за заповітом, що залишилось після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме - на 5/12 частин квартири АДРЕСА_1 ; та право власності на спадкове майно за законом, що залишилось після смерті сина ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме -- на 1/24 частин квартири АДРЕСА_1 .
11 січня 2019 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 липня 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року.
Касаційна скарга, подана третю особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 та мотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції не було встановлені фактичні обставини справи та визнає позовні вимоги лише частково, а саме в частині виключно прийняття позивачем спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. У решті позовних вимог та викладених позивачем обставин (зокрема, прийняття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_8 спадщини після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) заперечує та вважає, що такі обставини спростовуються наданими самим позивачем доказами, а сам позов в цій частині є недоведеним. У зв`язку з чим, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково в частині вимог про визнання за позивачем права власності за заповітом лише на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .. У решті позову - відмовити.
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано справу з Луцького міськрайонного суду Волинської області №161/19447/17.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
18 березня 2019 року надійшов відзив від ОСОБА_1 та відзив від її представника - ОСОБА_10, посилаючись на безпідставність касаційної скарги та законність і обґрунтованість судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення суду залишити без змін та як постановлені з дотриманням норми матеріального та процесуального права.
Судами встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 18 листопада 1994 року квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с. 8).
Відповідно до ч. 2 ст. 112 ЦК УРСР, чинного на момент виникнення правовідносин, розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
П. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 20 від 22.12.1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", передбачено, що розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є зокрема квартира передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім`ї наймача у їх спільну сумісну власність. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
Судами встановлено, що між співвласниками не було домовленісті про розподіл часток у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, у тому числі нерівній, а тому розмір часток кожного із співвласників майна - ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1, яке знаходилось у спільній сумісній власності, складало по 1/3 цього майна.
Як досліджено судом першої інстанції, що у поданій до нотаріуса заяві, яка міститься в матеріалах цивільної справи №0308/3606/12, ОСОБА_1 не заперечувала щодо такого розподілу часток.
Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" за №20 від 22.12.1995 року частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 5).
Як встановлено судами, після смерті останнього відкрилася спадщина на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2007 року п.1 у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні норми ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Згідно ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Судом встановлена та обставина, що спадкодавець ОСОБА_5 заповіту на випадок своєї смерті не залишив.