ПОСТАНОВА
Іменем України
17 жовтня 2019 року
Київ
справа №686/16535/16-а
адміністративне провадження №К/9901/20527/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27.09.2016 у складі судді Стефанишина С.Л. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 у складі колегії суддів: Полотнянка Ю.П. (головуючий), Загороднюка А.Г., Драчук Т.О., у справі № 686/16535/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м.Хмельницькому Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову серії ПС3 № 048584 від 07.08.2016 інспектора роти №1 Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Вольського В.Л. у справі про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
2. Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27.09.2016 позов ОСОБА_1 задоволено.
2.1.Скасовано постанову інспектора роти №1 Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Вольського В.Л. серії ПС3 №048584 від 07.08.2016 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень
3. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 постанову суду першої інстанції залишено без змін.
4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
4.1. Постановою від 07 серпня 2016 року серія ПСЗ №0485847 Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) та накладено штраф в розмірі 425 грн, у зв`язку із скоєнням правопорушення яке виразилось у тому, що позивач 06 серпня 2017 року о 16.00 год., керуючи автомобілем ВАЗ 2108, номерний знак НОМЕР_1, в м. Хмельницький, на перехресті вулиць Гагаріна, Кам`янецька здійснив рух на жовтий сигнал світлофору, чим порушив пункт 8.7.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
5. Вважаючи постанову відповідача про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
6. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не спростовані належними доказами, перелік яких міститься в ст.251 КУпАП, пояснення позивача про те, що рухаючись на перехресті вулиць Гагаріна, Кам`янецька був мигаючий зелений сигнал світлофору. В свою чергу будь-яких інших доказів відео чи фото фіксації безпосередньо проїзду на заборонений сигнал світлофора відповідачем надано не було.
6.1. За таких обставин суди дійшли до висновку, що постанова ПС3 №048584 від 07.08.2016 про накладення на позивача адміністративного стягнення в сумі 425 грн у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП не відповідає вимогам закону, оскільки постанова не підтверджує наявність адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Постанова винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
7. Відповідач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
8. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваного судового рішення неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права.
9. Скаржник наголошує, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги ту обставину, що позивач звернувся з даним позовом до неналежного відповідача, оскільки Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому не є юридичною особою.
10. Позивач правом подачі відзиву на касаційну скаргу не скористався.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
11. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція):
Стаття 6. Право на справедливий суд
"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення <…>".
11. 1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року)
13.1. Частина перша статті 2. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
13.2. Частина перша статті 6. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
13.3. Частина 3 статті 43. Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
13.4. Стаття 69. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
13.5. Стаття 71. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
13.6. Стаття 86. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
14. Кодекс України про адміністративні правопорушення.
14.1. Стаття 7. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
14.2. Частина друга статті 122. Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
14.3. Стаття 245. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.