ПОСТАНОВА
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №814/301/15
адміністративне провадження №К/9901/16227/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 814/301/15
за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Миколаївської області, Державної судової адміністрації України (далі - ДСА), Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), треті особи: Рада суддів України, Президент України, про визнання дій протиправними та стягнення шкоди, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.10.2018, ухвалене у складі колегії суддів: головуючого судді Мельника О.М., суддів Устинова І.А., Мороза А.О. та
постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В., -
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 31.01.2015 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати неправомірними дії Господарського суду Миколаївської області та ДСА щодо не включення до бюджетного запиту на 2015 рік відповідних сум соціального забезпечення в формі щомісячного довічного утримання;
визнати протиправними дії КМУ щодо невключення сум соціального забезпечення в формі щомісячного довічного утримання до проекту бюджету на 2015 рік;
стягнути з відповідачів шкоду, завдану невиплатою сум соціального захисту у 2012-2014 роках, в розмірі 500 198,60грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що дії та бездіяльність відповідачів є протиправними, оскільки порушують конституційне право працюючих суддів на отримання соціального захисту, у вигляді щомісячного довічного утримання, встановленого рішенням Конституційного Суду України 8-рп/2005.
2. Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 10.10.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019, відмовив у задоволенні позовних вимог.
3. 05.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019, ухвалити нове рішення, а справу направити на новий розгляд.
4. Верховний Суд ухвалою від 11.07.2019 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
5. 12.08.2019 від КМУ та ДСА надійшли відзиви на вказану касаційну скаргу, в яких вони просять залишити останню без задоволення, а оскаржувані позивачем судові рішення - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Суди встановили, що відповідно до постанови Верховної Ради України від 19.06.1992 №2486-ХІІ та наказу Господарського суду Миколаївської області №23-к з 01.07.1992 ОСОБА_1 працює суддею в Господарському суді Миколаївської області.
21.04.2004 наказом Господарського суду Миколаївської області №72-к відповідно до Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95, з 03.07.2004 ОСОБА_1 встановлено щомісячне довічне 100% грошове утримання, як такого, що набув право на відставку-мав стаж роботи 20 років.
30.12.2011 наказом Господарського суду Миколаївської області №329-а у зв`язку з набранням з 01.01.2012 чинності статтями 129, 130 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI) та втратою чинності постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (далі - постанова № 865), на підставі наказу Державної судової адміністрації України від 29.12.2011 №177 припинено з 01.01.2012 виплату щомісячного грошового утримання працюючим суддям та надбавки до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.
Також суди встановили, що у грудні 2011 року йому була нарахована заробітна плата у розмірі 7641,75 грн, щомісячне грошове утримання 5995, 08 грн, що разом склало 13636,83 грн, за січень 2012 року позивачеві нарахована заробітна плата 13 734,40 грн, щомісячне грошове утримання не нараховувалось.
Відповідно період з 01.01.2012 по 31.01.2015 щомісячне грошове утримання позивачеві не нараховувалось.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки виплата щомісячного грошового утримання працюючому судді, з набранням чинності статті 129 Закону 2453-VI, не передбачена, а тому не могла бути врахована при підготовці відповідачами відповідних бюджетних запитів та проекту закону.
IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. Касаційна скарга позивача мотивована, зокрема тим, що ні КМУ ні судами першої та апеляційної інстанцій не навели доводів того, наскільки відповідають вимогам Конституції України та статті 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини позбавлення права на довічне грошове утримання працюючого судді, а також не навели "легітимну мету" такого позбавлення.
9. У відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_1 КМУ та ДСА, зокрема вказують на те, що з 01.01.2012 виплату щомісячного довічного утримання працюючим суддям статтею 129 Закону № 2453-VI не передбачено, тому у відповідачів були відсутні правові підстави для включення до бюджетного запиту сум для виплати щомісячного грошового утримання працюючим суддям.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Верховний Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
11. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. 03.08.2010 набрав чинності Закон № 2453-VI крім статей 129 та 130 цього Закону щодо суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, які вводяться в дію з 01.01.2011, в подальшому Законом України від 23.12.2010 № 2856-VI "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" " 01.01.2011" замінено на " 01.01.2012" (Розділ XII Прикінцевих положень Закону № 2453-VI).