ПОСТАНОВА
Іменем України
15 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/1709/14
адміністративне провадження №К/9901/4563/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Желтобрюх І.Л.,
за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я.В.,
учасники судового процесу:
представники позивача: Саленко В.Ю., Сухаревський В . М.,
представник відповідача: Шпінь В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2014 року (суддя Васильченко І.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року (головуючий суддя Парінов А.Б., судді Грибан І.О., Губська О.А.) у справі №826/1709/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Біохімічних Технологій" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут Біохімічних Технологій" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ІБТ") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000602201, №0000612201, №0000622201 від 27 січня 2014 року та №0000271710 від 29 січня 2014 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року, адміністративний позов задоволено.
Вирішуючи спір, суди встановили, що посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "ІБТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за наслідками якої складено акт № 6/26-57-22-01-10/33789240 від 16 січня 2014 року.
Перевіркою встановлено порушення:
- пп. 14.1.27, пп.14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8,п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп.139.1.1, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, а саме завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування в сумі 17 842 682,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 1991481,00 грн., І квартал 2011 року у сумі 2123170,00 грн., ІІ квартал 2011 року у сумі 1958792,00 грн., ІІІ квартал 2011 року у сумі 1731212,00 грн., ІV квартал 2011 року у сумі 2679507,00 грн., І квартал 2012 року у сумі 1839630,00 грн., ІІ квартал 2012 року у сумі 1561273,00 грн., ІІІ квартал у сумі 1724189,00 грн. та ІV квартал 2012 року у сумі 2233428,00 грн.;
- пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, а саме заниження податку на додану вартість на загальну суму 586885,00 грн., в тому числі по періодах: за серпень 2012 року у сумі 215810,00 грн., за вересень 2012 року у сумі 205187,00 грн., за жовтень 2012 року у сумі 2185,00 грн. та листопад 2012 року у сумі 163703,00 грн.;
- ст.109, ст. 110, п.п 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, ст. 171 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб у сумі 2426,25 грн.;
- п.2.6, п. 2.8 та п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення №637).
На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:
- від 27 січня 2014 року № 0000602201 форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість, в розмірі 733606,25 грн., в т.ч. за основним платежем - 586885,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 146721,25 грн.;
- від 27 січня 2014 року № 0000612201 форми "П", яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 17842682 грн.;
- від 27 січня 2014 року № 0000622201 форми "С", яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення Положення №637;
- від 29 січня 2014 року № 0000271710 форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, в розмірі 2954,13 грн., в т.ч. за основним платежем - 2426,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 527,88 грн.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вказав на недоведеність висновків контролюючого органу щодо використання отриманих позивачем кредитних коштів на спорудження основних фондів, натомість, ТОВ "ІБТ" належними та допустимими доказами підтвердило факт отримання цільової позики з метою поповнення обігових коштів та використання для придбання товарів, сплати різних адміністративних витрат.
З приводу встановленого за наслідками проведеної перевірки перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі, суди вказали на те, що застосовані за вказане порушення штрафні санкції за своєю природою є адміністративно-господарськими санкціями, граничним строком застосування яких є один рік з моменту вчинення відповідного порушення. Враховуючи, що недотримання позивачем вимог Положення №637 відбулось у 2010 році, суди дійшли висновку про недопустимість притягнення ТОВ "ІБТ" до відповідальності поза межами гранично допустимого строку.
Суди погодились із позицією позивача, що у взаємовідносинах з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності, позивач не виступає в якості податкового агента, а тому висновок контролюючого органу про обов`язок ТОВ "ІБТ" утримати і перерахувати податок з доходів фізичних осіб є неправомірним. Також суди вказали, що позивачем надавались податкові накладні, якими в повній мірі підтверджено сформовано податковий кредит у період з серпня 2012 року по листопад 2012 року.
Не погодившись з рішеннями судів, Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує, що ТОВ "ІБТ" фактично використовувало отримані кредитні кошти на будівництво основних засобів (об`єкт незавершеного виробництва, завод по виробництву медпрепаратів, розташований за адресою: м. Обухів, вул. Київська, 127), тому при нарахуванні відсотків позивач мав проводити дооцінку об`єкту незавершеного виробництва на всю суму нарахованих відсотків по кредиту (позиках) з наступної їх амортизацією. Також, контролюючий орган вважав правильними висновки щодо заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб, оскільки відповідними фізичними особами не було надано виписку або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про їх реєстрацію як суб`єктів підприємницької діяльності. З підстав ненадання ТОВ "ІБТ" оригіналів первинних документів на підтвердження сформованого податкового кредиту за період з серпня по листопад 2012 року скаржник також наполягав на правильності своїх висновків про його завищення.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач заперечував проти її задоволення, наголосивши на правомірності висновків судів попередніх інстанцій. ТОВ "ІБТ" вказало на те, що фактично подана відповідачем касаційна скарга цитує висновки акта перевірки та не містить жодних обґрунтувань щодо порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З приводу посилань скаржника на ненадання позивачем оригіналів первинних документів, позивач наполягає на тому, що податкові накладні за спірний період надавались до перевірки. Також зауважено, що всупереч приписам чинного законодавства контролюючий орган в ході перевірки не надсилав платнику податків жодних запитів щодо надання документів, яких не вистачає.
У судовому засіданні представником Головного управління ДФС у м. Києві заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.
Розглянувши вказане клопотання, на підставі статті 52 КАС України, колегією суддів здійснено заміну Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві її правонаступником - Головним управлінням ДФС у м. Києві.
Крім того, представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити з підстав, у ній зазначених.
Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення касаційної скарги, вважаючи рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 27 січня 2014 року № 0000612201 форми "П", яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 17842682 грн., стали висновки контролюючого органу про помилкове віднесення позивачем відсотків за позикою до складу витрат, замість віднесення цих відсотків до балансової вартості основних засобів та амортизації.
Суди попередніх інстанцій встановили, що між ТОВ "Компанія з управління активами Інститут портфельних інвестицій", яке діє в інтересах та за рахунок Венчурного закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Дивіденд" (позикодавець), з однієї сторони, та ТОВ "ІБТ" (позичальник), з другої сторони, укладалися договори позики № П-23/09/09-01 від 23 вересня 2009 року, №П-06/10/09-01 від 6 жовтня 2009 року, № П-09/09/10-01 від 9 вересня 2010 року, № П-14/04/10-01 від 14 квітня 2010 року, № П-26/09/11-01 від 26 вересня 2011 року, сума позики за якими становила 6118000 грн., 3000000 грн., 5000000 грн., 5000000 грн., 5000000 грн. відповідно. Згідно з додатковими угодами до договорів №П-23/09/09-01, №П-06/10/09-01, №П-14/04/10-01, №П-09/09/10-01 (том 2 а.с.12, 17, 22, 27) сторони встановили, що проценти за користування грошовими коштами встановлюються у розмірі 39 (тридцять дев`ять) процентів річних від фактично наданої суми позики. Відповідно до підпункту 2.2 договору №П-26/09/11- 01 від 26 вересня 2011 року сторони при його укладенні домовились про встановлення проценту за користування позикою у розмірі 39% річних від фактично наданої суми позики.
Зазначеними договорами також встановлено, що грошові кошти в межах позики надано з метою поповнення обігових коштів. Ці обставини не заперечувались і контролюючим органом відповідно до акта перевірки. Разом з тим, відповідач вважав, що фактично зазначені кошти були спрямовані на спорудження основних фондів.
У спірний період діяли як положення Закону України "Про оподаткування з прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР), так і Податкового кодексу України (далі - ПК України).
За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов`язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов`язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв`язку з веденням господарської діяльності платника податку.