ПОСТАНОВА
Іменем України
16 жовтня 2019 року
Київ
справа №806/1714/15
касаційне провадження №К/9901/26258/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.07.2015 (суддя Попова О.Г.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2015 (головуючий суддя - Жизневська А.В., судді: Котік Т.С., Малахова Н.М.) у справі №806/1714/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "Маркомі Лімітед" до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, за участю третьої особи - Приватного підприємства "Міракос-Вест" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю-фірма "Маркомі Лімітед" звернулося до суду з адміністративним позовом до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0000392201.
Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 21.07.2015 позовні вимоги задовольнив.
Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.09.2015 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.07.2015 залишив без змін.
Житомирська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.07.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2015, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статтей 7, 13, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Житомирською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "Маркомі Лімітед" з питань щодо правильності визначення податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з Приватним підприємством "Міракос-Вест", результати якої оформлено актом від 03.04.2015 № 1749/06-25-22-01/13565293.
На підставі висновків податкового органу про вчинення позивачем порушень пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0000392201 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 76960 грн., в тому числі: в сумі 61568 грн. основного платежу та в сумі 15392 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Недотримання позивачем вказаних приписів податкового законодавства, на думку податкового органу, полягає у неправомірному формуванні показників податкового кредиту за жовтень 2014 року за операціями з придбання у Приватного підприємства "Міракос-Вест" товарів (нафтопродукти) на підставі договору поставки від 14.02.2013 № 39.
Відсутність права у позивача на формування показників податкового обліку за вказаними операціями відповідач пов`язує з відсутністю деяких первинних документів, зокрема, свідоцтв відповідності, свідоцтв про визнання відповідності, неналежним оформленням документів щодо перевезення нафтопродуктів (незазначення у товарно-транспортних накладних відомостей про дату і час вибуття, прибуття, підпису водія). Крім того, податковий орган вказує на те, що вказаний у податкових накладних код товару УКТ ЗЕД унеможливлює ідентифікацію поставленого товару (походження, цінові та якісні показники, призначення та інше).
За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.