ПОСТАНОВА
Іменем України
15 жовтня 2019 року
Київ
справа № 363/1103/19
адміністративне провадження № К/9901/16565/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 363/1103/19
за позовом Вишгородського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві до громадянина Республіки Вірменії ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації особи з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземця та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України та примусового видворення за межі України
за касаційною скаргою представника Мхитарян Юлії Володимирівни в інтересах відповідача - громадянина Вірменії ОСОБА_1
на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 березня 2019 року, ухвалене суддею Баличевою М.Б., та
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року, ухвалену колегією у складі суддів: головуючого судді Аліменка В.О., суддів Лічевецького І.О., Степанюка А.Г.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
13 березня 2019 року Вишгородський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (надалі - позивач, Вишгородський районний відділ) звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з адміністративним позовом до громадянина Республіки Вірменії ОСОБА_1 (надалі - відповідач), яким просив:
- затримати з метою ідентифікації громадянина Республіки Вірменії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 з поміщенням останнього в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на строк, необхідний для ідентифікації вищезазначеної особи, але не більш як на шість місяців;
- примусово видворити з території України означеного громадянина; допустити негайне виконання рішення суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач проживає в Україні без документів на право проживання в ній, порушує міграційне законодавство України, ухиляється від виконання рішення Вишгородського районного відділу від 08 лютого 2018 року про примусове повернення до країни походження, у зв`язку з чим є необхідність затримання з метою ідентифікації означеного громадянина та подальшого примусового видворення з території України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 14 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року, адміністративний позов задоволено повністю, затримано відповідача з метою ідентифікації з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на строк, необхідний для ідентифікації, але не більш як на шість місяців, та примусово видворено за межі України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що громадянин Республіки Вірменії ОСОБА_1 грубо порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, тому є обґрунтовані підстави для прийняття судом рішення про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства та подальшого примусового видворення відповідача за межі України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
12 червня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника Мхитарян Юлії Володимирівни в інтересах відповідача - громадянина Вірменії ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі № 363/1103/19, в якій скаржник просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга скаржника обґрунтована тим, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не отримав безоплатну правову допомогу, що є порушенням статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України. Більше того, судом першої інстанції не перевірено виконання позивачем пункту 9 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджених наказом МВС України, Адміністрації ДПС України, СБ України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150 (надалі Інструкція № 353/271/150).
На думку скаржника, судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень не надано належної оцінки приписам статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" зі змісту якої слідує, що єдиним компетентним органом, який має право на подання позову про примусове видворення іноземця з України є лише центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію держаної політики у сфері міграції. Скаржник також зазначив, що на території України перебував на законних підставах, що підтверджується довідкою про місце проживання від 04 червня 2019 №1867 та має зареєстрований шлюб з громадянкою України 28 липня 1995 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 19 березня 2015 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Соколова В.М. від 12 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою представника Мхитарян Юлії Володимирівни в інтересах відповідача - громадянина Вірменії ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі № 363/1103/19.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 11 жовтня 2019 року підготовчі дії закінчено, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позиція інших учасників справи
Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
13 березня 2019 року під час проведення цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері працівниками Вишгородського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в м. Вишгород по вул. Кургузова, 3 виявлено громадянина Республіки Вірменії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває на території України без наявних законних підстав, які б надавали йому правил законно перебувати на території України на визначений термін.
В результаті проведення перевірки наявних у громадянина Республіки Вірменії ОСОБА_1 документів встановлено, що останній знаходиться на території України без будь - яких законних підстав.
08 лютого 2018 року Вишгородським РВ УДМС України в Київській області приймалось рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни вищевказаного іноземця та було зобов`язано останнього виїхати з території України в строк до 15 лютого 2018 року.
Однак, громадянин Республіки Вірменії ОСОБА_1 вищезазначене рішення про примусове повернення не виконав та проігнорував.
На момент проведення перевірки, документи, які б підтверджували особу та законність його перебування на території України не встановлено.
Позиція Верховного Суду.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773- VI).
Частиною першою статті 26 Закону № 3773- VI визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 3773-VI рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно частини третьої статті 26 Закону № 3773-VI один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.
Частиною четвертою статті 26 Закону № 3773-VI визначено, що рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.
Відповідно до частини п`ятою статті 26 Закону № 3773- VI іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Частиною першою статті 30 Закону № 3773-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Пунктом 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360 (далі - Положення № 360) встановлено, що Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення № 360 Державна міграційна служба України приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов`язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства з України.
Пунктом 7 Положення № 360 встановлено, що Державна міграційна служба України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.
Відповідно до частини 1 статті 288 КАС України позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Згідно частини 1 статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного із зазначених у цій статті заходів.
Оцінка Верховного Суду висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.