ПОСТАНОВА
Іменем України
17 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/10147/16
адміністративне провадження №К/9901/33889/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 у складі колегії суддів Губської Л. В., Ісаєнко Ю. А.,Оксененка О. М. у справі №826/10147/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" до Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Привате акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" звернулось до суду із вказаним позовом до Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині невиконання вимог пункту 6 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, а саме - щодо нереєстрації за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 своїх зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян по станціям та зупиночним пунктам ст. Кролевець за цей же період та ненадсилання інформації про додаткові зобов`язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Кролевецької районної державної адміністрації;
- стягнути з відповідача на користь Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 33 966,00 грн, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, що користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.
2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2017 позовні вимоги задоволено.
2.1. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення суду першої інстанцій скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Між державним територіально-галузевим об`єднанням "Південно-Західна залізниця", що є платником податку на прибуток на загальних умовах, в особі першого заступника начальника відокремленого підрозділу Конотопська дирекція залізничних перевезень Барабаша В. М. з однієї сторони, та Управлінням соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області в особі начальника Баші Т. Л. з другої сторони, був укладений договір № ПЗ/ДН-5-155209/НЮ від 25.02.2015 про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом.
3.2. Державним територіально-галузевим об`єднанням "Південно-Західна залізниця", відповідно до чинного законодавства України щодо пільг, компенсацій і гарантій, протягом січня-грудня 2015 року надавались послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян у приміському сполученні зі станцій та зупиночних пунктів по Кролевецькому районі.
3.3. На виконання умов вказаного договору позивачем з 01.01.2015 по 31.12.2015 надано послуги по перевезенню пільгових категорій громадян на загальну суму 370 961,00 грн, яку відповідачем було відшкодовано в розмірі наявної і виділеної на ці потреби суми коштів.
3.4. Проте,сума у розмірі 33 966,00 грн залишилась не відшкодована.
3.5. На підтвердження розміру своїх витрат на перевезення пасажирів, що користуються пільгами, позивачем надсилались на адресу відповідача за січень-грудень 2015 року розрахунки на відшкодування недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян в розрізі категорій пільговиків та облікові форми. Проте, відповідачем відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян в повному обсязі не здійснювалось.
3.6. Позивач звернувся до суду із вказаним позовом оскільки вважає, що відповідачем порушено вимоги чинного законодавства України щодо пільг, компенсацій та гарантій, зокрема протиправно не здійснено заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав на те, що управління праці те соціального захисту населення, повинні вивчати потреби про об`єми та вартість соціальної послуги, укладати правочини з надавачем послуг, контролювати процес надання такої послуги та забезпечувати компенсаційні виплати надавачу послуги. На переконання суду першої інстнації, відповідач повинен був надіслати інформацію щодо компенсування пільг, наданих залізницею відповідним категоріям громадян, фінансовим органам, які складають уточнені реєстри. Відтак, судом зроблено висновок про невиконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.02 № 256, чим порушено право позивача на отримання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізницею в повному розмірі, що в свою чергу дає підстави вважати протиправними дії, і бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації, а також про невиконнаня умов укладено між сторонами договору.
4.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції вказано на тому, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій. Відтак, суд апеляційної інстанції зробив висновок про належне виконання відповідачем своїх зобов`язань в межах затверджених субвенцій.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
5.1. Доводи касаційної скарги, грунтуються на тому, що судом апеляційної інстанції необгрунтовано зроблено висновок про поважність причин невиконання умов договору через відсутність фінансування. Скаржник наводить низку рішень судів касаційної інстанції, які ухвалені на користь позивача в аналогічних судових спорах.
6. Відповідачем подано заперечення проти касаційної скарги, в яких Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстнації - без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Частиною другою статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Відповідно до частини першої статті 102 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - БК України) видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу до яких увійшли в тому числі серед інших - 4) соціальний захист та соціальне забезпечення: б) державні програми соціального захисту: компенсаційні виплати на пільговий проїзд окремих категорій громадян, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
9. Відповідно до частини п`ятої статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 № 273/96-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 273/96-ВР) для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
10. Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, що прийнятий відповідно до статті 102 БК України, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок № 256).
11. Відповідно до пункту 3 Порядку № 256 головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
12. Положеннями пункту 5 Порядку № 256, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг.
13. Абзац 1 пункту 6 Порядку № 256 визначає, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.
14. Відповідно до абзацу 8 пункту 6 Порядку № 256, у разі виникнення додаткових зобов`язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів АРК, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, областях, міст Києві та Севастополі.
15. Разом з тим, на виконання статей 43, 46, 48, 51, 112, 116-118 БК України та з метою забезпечення здійснення контролю органами Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства) при взятті бюджетних зобов`язань розпорядниками і одержувачами коштів державного та місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні, удосконалення механізмів використання бюджетних коштів та управління бюджетними коштами, було прийнято "Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України", затверджений Наказом Міністерства фінансів України 02.03.2012 № 309 та зареєстрований в Мінстерстві юстиції України 20.03.2012 № 419/20732 (далі - Порядок № 309).
16. Пунктом 1.4 Порядку № 309 визначені терміни, що вживаються в такому значенні:
бюджетне фінансове зобов`язання - зобов`язання розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду відповідно до законодавства;