ПОСТАНОВА
Іменем України
16 жовтня 2019 року
Київ
справа №815/6107/17
адміністративне провадження №К/9901/54420/18
№К/9901/53197/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого (судді-доповідача) - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
за участю секретаря судового засідання - Семопядного О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та моральної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Одеської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Потоцької Н.В. і постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року, ухвалену у складі головуючого судді Яковлєва О.В., суддів Танасогло Т.М., Запорожана Д.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому з урахуванням зміненого позову просив:
- стягнути з Одеської митниці ДФС середній заробіток за час затримки виконання рішення за період з 07.03.2017 по 04.08.2017;
- стягнути з Одеської митниці ДФС моральну шкоду, заподіяну незаконними рішенням у розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень.
2. На обґрунтування позову зазначає про несвоєчаснісь виконання постанови суду щодо поновлення на посаді.
ІІ. Встановлені судами обставини справи
3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у справі №815/2537/15 поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС та стягнуто з Одеської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 02 квітня 2015 року по 07 березня 2017 року у розмірі 81313,05 грн.
Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допущена до негайного виконання.
4. ОСОБА_1 поновлений на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС наказом №755-о від 04 серпня 2017 року.
5. Суть спору полягає у визначенні права особи, поновленої на роботі, на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення.
6. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Стягнуто з Одеської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення за період з 07.03.2017 по 04.08.2017 в розмірі 25252, 50 грн (двадцять п`ять тисяч двісті п`ятдесят дві гривні 50 копійок) з вирахуванням з указаної суми належних до сплати податків і зборів.
У задоволенні решти позову відмовлено.
7. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року - змінено і викладено 2 абзац його резолютивної частини в наступній редакції:
"Стягнути з Одеської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення, за період з 07 березня 2017 року по 04 серпня 2017 року в сумі 17171 (сімнадцять тисяч сто сімдесят одна),70 грн., з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів."
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
8. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що період вимушеного прогулу, за який позивач просить стягнути середній заробіток, пов`язаний із фактом незаконного звільнення позивача із займаної посади, який був встановлений судовим рішенням, а тому позивач має законне право на виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу. Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, позивачем жодним чином не доведено факту завдання йому моральних страждань.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін.
9. Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 та Одеська митниця Державної фіскальної служби України подали касаційні скарги.
10. Позивач, зазначаючи про необґрунтованість рішень судів у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди і обрахунку розміру середньої заробітної плати виходячи з її розміру за останні два місяці просить скасувати оскаржені рішення судів в частині відмови у задоволенні позовних вимог і в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги, в і іншій частині змінити оскаржені рішення щодо розрахунку середньої заробітної плати.
11. Одеська митниця Державної фіскальної служби України посилаючись на відсутність з її боку протиправної бездіяльності щодо невиконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді, звертаючи увагу на невірний розрахунок робочих днів, за які підлягає виплаті середній заробіток та строк звернення до суду з адміністративним позовом просить скасувати оскаржені судові рішення в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
12. Від Одеської митниці Державної фіскальної служби України до Верховного суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника.
13. Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду заяви, у судове засідання не з`явилися, з огляду на що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до положень частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
V. Джерела права й акти їхнього застосування
14. Положеннями пункту 7 частини 1 статті 7 КАС України (у редакції чинній до 15.12.2017) було встановлено, що принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є обов`язковість судових рішень.
15. Обов`язковість судових рішень також встановлена статтею 14 КАС України (у редакції чинній від 03.10.2017).
16. Стаття 255 КАС України (у редакції чинній до 15.12.2017 року) передбачала, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
17. Статтею 370 КАС України (у редакції чинній від 03.10.2017) встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
18. Стаття 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
19. Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі Порядок).
20. Згідно з абзацом першим пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
21. Абзацом третім пункту 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
22. Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.