ПОСТАНОВА
Іменем України
16 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №813/1869/17
касаційне провадження №К/9901/44565/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 (суддя Гулик А.Г.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 (головуючий суддя - Яворський І.О., судді: Хобор Р.Б., Попко Я.С.) у справі № 813/1869/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.06.2016 № 4561-13 та від 27.03.2017 № 444-13.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 06.12.2017 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення від 02.06.2016 № 4561-13. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2018 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 залишив без змін.
Стрийська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 в частині задоволення позовних вимог, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: підпунктів 12.3.4, 12.3.5 пункту 12.3 статті 12, підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.2.1 пункту 266.2, підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3, підпункту 266.5.1 пункту 266.5, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
При цьому зазначає, що обов`язок зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік покладається на позивача після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем 02.06.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення № 4561-13, згідно з яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік у сумі 4448,14 грн., оскільки він є власником житлового будинку, загальною площею 485,2 м. кв., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який відповідно до вимог підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, яким, зокрема, викладено в новій редакції статтю 266 Податкового кодексу України та введено новий податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.