ПОСТАНОВА
Іменем України
16 жовтня 2019 року
Київ
справа №404/1811/17(2-а/404/284/17)
адміністративне провадження №К/9901/8714/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Стеценка С. Г.,
суддів Рибачука А. І., Стрелець Т. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про зобов`язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського районного суду м. Кіровограда від 23.10.2017 (головуючий суддя - Панфілова А. В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 (головуючий суддя Олефіренко Н. А., судді: Білак С. В., Шальєва В. А.),
В С Т А Н О В И В:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - ГУ ПФ, відповідач), в якому просив зобов`язати відповідача поновити йому виплату пенсії за вислугу років з 07.10.2009 з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII), з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів (далі - спірна пенсія).
2. Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом Рішення від 07.10.2009 №25-рп/2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Рішення №25-рп/2009) позивач набув право на поновлення виплати пенсії, однак ГУ ПФ, на його думку протиправно, відмовило у реалізації такого права.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Кіровоградського районного суду м. Кіровограда від 23.10.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, відмовлено у задоволенні позову.
4. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що підстави для поновлення виплати позивачу спірної пенсії відсутні, оскільки пенсійна справа ОСОБА_1 від управління Міністерства внутрішніх справ України у Кіровоградській області, яке призначало йому пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII, до пенсійного органу не передавалась.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та задовольнити позов.
6. Аргументуючи касаційну скаргу, позивач, спираючись, зокрема, на доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві, наголошує на тому, що суди, розглядаючи цю справу, вийшли за межі предмету доказування, оскільки відмова відповідача у поновленні виплати спірної пенсії була обґрунтована виключно перебуванням ОСОБА_1 за кордоном та відсутністю відповідної угоди між Ізраїлем та Україною. При цьому, скаржник наполягає, що предмет даного спору не стосується питання наявності чи відсутності у пенсійного органу матеріалів пенсійної справи як передумови для поновлення пенсійної виплати.
7. У відзиві на касаційну скаргу відповідач проти її доводів та вимог заперечує, а також просить залишити без змін оскаржувані судові рішення, які, як він вважає, є законними та обґрунтованими й ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
8. Позивач надіслав до Верховного Суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що наведені відповідачем аргументи не відповідають обставинам справи і не спростовують викладені у касаційній скарзі мотиви, а тому просив її задовольнити.
ІV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
9. Ухвалою Верховного Суду від 03.03.2018 відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
10. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Гімона М. М., суддів: Бучик А. Ю., Мороз Л. Л.
11. У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Гімона М. М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №14) та на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В..
12. Також, у зв`язку з відпусткою судді Тацій Л. В., на підставі службової записки судді-доповідача та розпорядження заступника керівника апарату Верховного суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Рибачука А. І., Стрелець Т. Г.
V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
13. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачу з 21.09.1998 була призначена пенсія за вислугу років управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області.
14. 07.10.1999 позивач виїхав з України на постійне місце проживання за кордон до Ізраїлю.
15. Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області позивачу була виплачена пенсія за шість місяців наперед, відповідно до статті 62 Закону №2262-XII, з урахуванням вимог статті 92 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII), та починаючи з 07.04.2000 було припинено виплату пенсії.
16. 14.09.2016 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про поновлення пенсії з відповідними документами.
17. Розпорядженням ГУ ПФ від 21.09.2016 №280/16 позивачу відмовлено у поновленні виплати пенсії у зв`язку з тим, що виплати пенсії припиняються на весь час перебування пенсіонера за кордоном, а з Державою Ізраїль відсутня угода про пенсійне забезпечення пенсіонерів, які перебувають за кордоном.
18. Вважаючи дії відповідача щодо відмови у поновлені пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
VI. Позиція Верховного Суду
19. Здійснюючи касаційний розгляд цієї справи, Верховний Суд застосовує положення законодавства в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин.
20. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. За приписами статті 62 Закону №2262-XII пенсії звільненим зі служби особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, не призначаються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
22. Пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
23. В свою чергу, за змістом пункту 2 статті 49, другого речення статті 51 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
24. Разом з тим, положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону №1058-IV визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009).
25. Зазначені положення Закону №1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
26. Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
27. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, зазначено, що право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
28. Отже, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що безумовно позивач як громадянин України має право на виплату призначеної йому пенсії, а тому відмова у поновленні її виплати з підстав, вказаних у розпорядженні ГУ ПФ, є незаконною та порушує право ОСОБА_1 на соціальний захист, яке гарантоване Конституцією України (стаття 46 Основного Закону України).