ПОСТАНОВА
Іменем України
16 жовтня 2019 року
Київ
справа №804/1990/16
адміністративне провадження №К/9901/30641/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В. та судді Коваленко Н.В. розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Павловського Д.П. від 09 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Олефіренко Н.А., Білак С.В. та Шальєвої В.А. від 22 листопада 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі - Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", відповідач), третя особа - Фонд гарантування фізичних осіб (далі - ФГВФО, третя особа), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року № 002-03727-250215, укладеного між позивачем та ПАТ "Дельта Банк";
- зобов`язати Уповноважену особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року № 002-03727-250215.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що всупереч вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ОСОБА_1 не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зазначає, що відсутні визначені цим Законом підстави для визнання договору нікчемним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено частково, зокрема: зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 для внесення даних до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Уповноважена особа Фонду може повідомляти про нікчемність правочину стороні за правочинами (договорами), вчиненими (укладеними) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, виключно з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Разом з тим, суди дійшли до висновку про необґрунтованість посилання відповідача на пункт 7 вказаної статті, оскільки ним не надано доказів того, що банк уклав правочини (у тому числі договори) з позивачем, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року та ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадиров В.В. звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 01 грудня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 804/1990/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений.
Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" на постанову Дніпропетровського адміністративного суду від 09 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року в адміністративній справі № 804/1990/16 суддею-доповідачем Берназюком Я.О.
Разом із касаційною скаргою Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" подано клопотання про розгляд справи у касаційному порядку у судовому засіданні за участю відповідача, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25 лютого 2015 року між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір № 002-03727-250215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США.
За умовами вказаного договору сума вкладу складає 6 000 доларів США 00 центів.
Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору № 002-03727-250215 від 25 лютого 2015 року пункт 1.8 вказаного договору викладено в наступній редакції: зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовилися, що умови пункту 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього договору, не застосовуються.
25 лютого 2015 року на зазначений особовий рахунок були зараховані кошти у сумі 2 700 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності № 46470264.
Відповідно до постанови правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк". Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" запроваджено на три місяці з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року включно.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08 квітня 2015 року № 71 строк здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" продовжено до 02 вересня 2015 року включно.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 серпня 2015 року № 147 строк здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" продовжено до 02 жовтня 2015 року включно.
23 вересня 2015 року представником ПАТ "Дельта Банк" на адресу ОСОБА_1 було скеровано повідомлення про нікчемність правочину, яким повідомлено про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року № 002-03727-250215 відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 жовтня 2015 року прийнято рішення № 181 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку". Процедура ліквідації розпочата 05 жовтня 2015 року, уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" призначено Кадирова Владислава Володимировича строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі Уповноважена особа Фонду вказує на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що за результатами перевірки було вирішено питання про нікчемність спірного договору банківського вкладу, зокрема, як такого, що підпадає під ознаки нікчемності, визначені пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, оскільки за таким договором платником здійснено платіж на користь позивача, який надає такому платнику, як кредитору, переваги у вигляді: отримання за рахунок Фонду суми відшкодування більшої, ніж передбачена Законом № 4452-VI, а також надає такому платнику перевагу у вигляді можливості отримання грошових коштів позачергово та раніше за інших кредиторів банку, за рахунок виплати ФГВФО.
Крім того, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки Правилам банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Дельта Банк", затвердженим рішенням Ради Директорів ПАТ "Дельта Банк" протоколом № 14 від 20 березня 2013 року (із змінами від 14 січня 2015 року; далі - Правила № 14), якими передбачено, що зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особи не допускається (крім зарахування грошових сум від Законного представника за вкладами на ім`я особи, законним представником якої він є, та крім інших випадків, передбачених нормами діючого законодавства України та/або продуктами Банку). Відтак, оскільки кошти на банківський рахунок позивача було зараховано саме шляхом переведення коштів з рахунку третьої особи, відповідно такий договір не може вважатися укладеним у силу Правил № 14.
Від учасників справи відзиву або заперечення на касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Отже, Закон № 4452-VI пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови від 02 березня 2015 року № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" на депозитному рахунку ОСОБА_1, відкритому відповідно до договору банківського вкладу № 002-03727-250215 від 25 лютого 2015 року, знаходилась сума 6 000 доларів США. 25 лютого 2015 року на зазначений особовий рахунок були зараховані кошти від іншої фізичної особи.
Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України".
Частинами третьою, п`ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.