ПОСТАНОВА
Іменем України
16 жовтня 2019 року
Київ
справа №176/797/14-а
адміністративне провадження №К/9901/22281/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 176/797/14-а
за позовом ОСОБА_1
до П`ятихатського об`єднаного управління Пенсійного фонду України
про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2016 року (у складі головуючого судді Павловської І.А.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року (у складі колегії: головуючого судді Білак С.В., суддів Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до П`ятихатського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови йому в зарахуванні до стажу роботи період роботи з 19 жовтня 1988 року по 18 вересня 1992 року, з 15 жовтня 1992 року по 30 вересня 1993 року, з 04 жовтня 1993 року по 30 червня 1994 року, з 01 липня 1994 року по 31 грудня 1995 року, 01 січня 1996 року по 04 квітня 1997 року, з 09 квітня 1997 року по 01 березня 1998 року в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі в пільговому обчисленні (один рік роботи - за один рік і шість місяців), період з 01 жовтня 1985 року по 31 грудня 1985 року - період відбування покарання у вигляді виправних робіт та відмови у включенні в заробіток для обчислення пенсії суми виплат за районними коефіцієнтами та північною надбавкою за період роботи з 15 жовтня 1992 року по 01 березня 1998 року;
- зобов`язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії з 22 вересня 2012 року, з урахуванням: пільгового стажу роботи з 19 жовтня 1988 року по 01 березня 1998 року в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі в пільговому обчисленні (один рік роботи - за один рік і шість місяців); районного коефіцієнта під час роботи в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 15 жовтня 1992 року по 01 березня 1998 року; стажу роботи з 01 жовтня 1985 року по 31 грудня 1985 року - період відбування покарання у вигляді виправних робіт, з виплатою недоотриманих сум пенсії за результатами здійсненого перерахунку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляю в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до П`ятихатського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити певні дії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 10 січня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 176/797/14-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 15 жовтня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 176/797/14-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 16 жовтня 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 з 19 жовтня 1988 року по 18 вересня 1992 року працював у Полтавському управлінні бурових робіт, вахтово-експедиційним методом роботи в місті Нягань, Тюменської області, Ханти - Мансійського автономного округу, з 15 жовтня 1992 року по 30 вересня 1993 року - у Нафтовидобувному управлінні "Талінськнафта", з 04 жовтня 1993 року по 30 червня 1994 року - у Тюменському управлінні бурових робіт Виробничого об`єднання "Красноленінськнефтегаз", з 01 липня 1994 року по 31 грудня 1995 року - у АТ ВТ "Няганьнефтепрогрес", з 01 січня 1996 року по 04 квітня 1997 року - у АТ ВТ "Кондпетролеум", з 09 квітня 1997 року по 01 березня 1998 року - у ВАТ "Кондпетролеум" Нафтовидобувного управління "Талінськнафта".
06 вересня 2012 року звернувся до УПФУ в місті Жовті Води із заявою про призначення йому пільгової пенсії за Списком №2.
Згідно розпорядження №139650 від 05 грудня 2013 року ОСОБА_1 призначена пенсія за віком на пільгових умовах по Списку №2, однак при обчисленні розміру пенсії не враховано суми виплат за районними коефіцієнтами та північною надбавкою (за період роботи з 15 жовтня 1992 року по 01 березня 1998 року) та пільговий коефіцієнт 1,5 за час роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі (за період з 19 жовтня 1988 року по 01 березня 1998 року), а також до страхового стажу не зараховано період відбування покарання у вигляді виправних робіт (за період з 01 жовтня 1985 року по 31 грудня 1985 року.
Не погоджуючись із розміром призначеної відповідачем пенсії у лютому 2014 року позивач звернувся до управління ПФУ в місті Жовтих Водах та головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявами про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням періоду роботи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, районного коефіцієнту та зарахування до страхового стажу періоду відбування покарання у вигляді виправних робіт.
Відповідно до відповідей УПФУ в місті Жовтих Водах та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у здійснені перерахунку відмовлено у зв`язку із відсутністю законних підстав для його здійснення.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, відмовлено у задоволенні позовних вимог. Позивач зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, порушив право на отримання пенсії у тому розмірі, який повинен бути нарахований. Періоди його роботи у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі підтверджуються записами в трудовій книжці та архівними довідками, а тому висновки судів щодо підтвердження страхового стажу роботи у такі періоди строковими договорами є незаконними.
Крім того, позивач зазначає, що до заробітної плати для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу) у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувались внески на державне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати, з якої сплачувалися зазначені внески - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум. Особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників та службовців встановлено районні коефіцієнти при призначенні пенсій враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта. Отже, на думку позивача, суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача включити в заробіток для обчислення пенсії суми виплат за районними коефіцієнтами та північною надбавкою за періоди роботи з 15 жовтня 1992 року по 01 березня 1998 року.
Окрім того, позивач зазначає, що до стажу роботи зараховується будь-яка робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. Відповідачем не надано доказів щодо правомірності прийняття рішення про відмову у зарахуванні часу відбування покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення воді до загального трудового стажу, у зв`язку з тим, що чинне законодавство передбачає безумовне зарахування часу відбування засудженими покарання у виді виправних робіт у загальний стаж роботи.
13 лютого 2017 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу позивача, в яких відповідач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2016 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (далі - Указ від 10 лютого 1960 року), постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року № 1908-VІІ "Про розширення пільг на осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і у місцевостях, що прирівнюються до районів Крайньої Півночі" (далі - Указ від 26 вересня 1967 року).
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абзац третій пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").
Статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій наступних пільг: виплату надбавок до заробітної плати; надання додаткових відпусток; можливість об`єднання відпусток, але не більш як за три роки; виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) в разі тимчасової втрати працездатності.
У статті 5 цього Указу зазначено про надання додаткових пільг, в тому числі щодо зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п`ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Статтею 3 Указу від 26 вересня 1967 року встановлено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указ від 10 лютого 1960 року, з п`яти до трьох років та надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указ від 10 лютого 1960 року, - за умови укладання трудового договору, йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28 (далі - Інструкція).
За змістом пункту 7 Інструкції трудові договори на певний строк (три або два роки) укладаються у письмовій формі міністерствами, відомствами, центральними установами, а також підприємствами, установами та організаціями, які розташовані в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави.
Згідно з пунктом 6 Інструкції пільги, передбачені Указами від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року, надаються працівникам експедицій, цілорічних партій, нафторозвідок, загонів, які розташовані (базуються) у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також працівникам експедицій та інших геологорозвідувальних і топографо-геодезичних організацій, які розташовані (базуються) поза районами Крайньої Півночі і місцевостями, прирівняними до районів Крайньої Півночі, направленим на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, в цілорічні партії, нафторозвідки, загони.