ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/16904/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019
(головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Чорна Л.В., Коробенко Г.П.)
у справі №910/16904/18 Господарського суду міста Києва
за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 41 216,70 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий виклад позовних вимог
1.1. У грудні 2018 року Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (далі - ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про стягнення 41 216,70 грн вартості недостачі вантажу (вугілля).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано незабезпеченням відповідачем збереження вантажу під час перевезення, що призвело до недостачі вугілля, вартість якого як збитки позивач просить стягнути в судовому порядку.
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 27 грудня 2017 між ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (виконавець) і ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (замовник) було укладено договір №606-ПУ-ПТП, за умовами якого замовник зобов`язався передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги виконавця, пов`язані зі збагаченням вугілля, та прийняти концентрат, а виконавець - прийняти вугілля, здійснити його збагачення та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення вугілля концентрат замовнику, у термін і на умовах обговорених дійсним договором та/або специфікаціями.
2.2. ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (вантажовідправником) на адресу ВП "Бурштинська ТЕС" АТ "ДТЕК Західенерго" (вантажоодержувача) зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію Бурштин Львівської залізниці відправлено вантаж - вугілля кам`яне (вологе) Г(Г2) (0-100). За залізничною накладною №50915099 від 27.07.2018 у вагонах: №53509527 маса вантажу визначена відправником - 68800 кг, №60725744 маса вантажу визначена відправником - 69800 кг. За залізничною накладною №51290385 від 17.08.2018 у вагоні №61908950 (згідно з написом вчиненого комерційним агентом даний вагон прибув по досилці №51296044 і був виданий згідно з комерційним актом на ст. Бурштин Львівської залізниці №388103/109 від 23.08.2018) маса вантажу визначена відправником - 69800 кг.
За вказаними накладними відповідач прийняв у позивача вугілля для перевезення і зобов`язався доставити його на станцію призначення - Бурштин Львівської залізниці, отримувач ВП "Бурштинська ТЕС" Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго". Відповідно до накладних №51290385 та №50915099 вантаж (вугілля кам`яне) завантажено відправником навалом та маркований повздовжньою лінією вздовж борту.
2.3. На станції Бурштин Львівської залізниці 28.07.2018 були складені комерційні акти: №493102/41/106 про недостачу вантажу в вагоні №53509527 в кількості 4200 кг; №493102/42/107 про недостачу вантажу у вагоні №60725744 в кількості 7200 кг та 23.08.2019 складений комерційний акт №388103/109 про недостачу вантажу в вагоні №61908950 в кількості 6900 кг. Комерційні акти містять відомості, зокрема, про розміщення вантажу на рівні висоти стін вагонів, наявність маркувань на поверхнях вантажу у вагонах поздовжньою бороздою, наявність місць заглиблень над люками по напрямку руху; відсутність маркування в місцях заглиблень; про відсутність течі вантажів.
2.4. Вантажоодержувач - Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" прийняв товар від позивача у реально поставленій кількості без врахування недостачі.
2.5. Після видачі вантажу вантажоодержувачу останній передав право на пред`явлення позовних вимог до залізниці вантажовідправнику - ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", що підтверджується відповідними переуступними написами у залізничних накладних.
2.6. Згідно з довідкою вантажовідправника від 07.12.2018 та довідками ПАТ "ДТЕК "Павлоградвугілля" вартість 1 тонни вугільної продукції, відвантаженої отримувачу, становить: у вагонах №53509527, №60725744 по накладній №50915099 - 2962,84 грн з ПДВ; у вагоні №61908950 по накладній №51290385 - 2840,72 грн з ПДВ.
2.7. Посилаючись на складені комерційні акти №493102/41/106, №493102/42/107, №388103/109 та норми чинного законодавства, позивач просив стягнути з відповідача 41 216,70 грн грн вартості недостачі вантажу з урахуванням норми природної втрати вантажу у розмірі 2%, визначеної на підставі довідок про вартість вантажу.
3. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" збитки (вартість нестачі вугілля) у сумі 41 216,70 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762 грн.
Рішення мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог щодо незбереження залізницею вантажу під час перевезення, а отже наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог.
3.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 643,00 грн.
Постанову мотивовано недоведеністю оплати позивачем вартості вантажу, про нестачу якого вказано в комерційних актах, що за висновком апеляційного суду вказує на те, що позивачем у даній справі не доведено фактичного розміру заподіяної відповідачем шкоди.
4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
4.2. В обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень ст. 924 ЦК України, ст. 314 ГК України, ст. 114, 115 Статуту залізниць України. Позивач наголошує, що він не є власником вантажу, який був наданий до перевезення, про що зазначено у позовній заяві з посиланням на договір №606-ПУ-ПТП від 27.12.2017 про надання послуг зі збагачення вугілля, який був укладений ним з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля". Вартість вантажу була визначена з урахуванням довідок власника вантажу, копії таких довідок додані до позовної заяви, на підставі яких була складена довідка позивача як відправника, що на його думку узгоджується з приписами ст. 115 Статуту залізниць України.
Позивач вважає, що чинне законодавство не містить вимог щодо надання доказів оплати втраченого вантажу, якщо вантажоодержувач не є власником вантажу. Також скаржник зазначив, що оскільки він не є ані постачальником, ані покупцем спірного вугілля, то у нього не було можливості надати докази оплати спірного вантажу.
4.3. Скаржник не погоджується з посиланням апеляційного суду на правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27.02.2018 у справі №910/13327/17, оскільки вона прийнята за інших встановлених судом обставин, зокрема позов у справі №910/13327/17 було заявлено покупцем товару без доведення права власності чи іншого речового права на втрачений вантаж.
4.4 Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що позивач не довів, що порушення залізницею свого зобов`язання потягло виникнення у позивача збитків, а також не довів наявність в діях (бездіяльності) залізниці повного складу цивільного правопорушення. На думку відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність розміру збитків, оскільки позивач не надав жодних доказів на підтвердження сплати вартості вугілля, яке було прийнято залізницею до перевезення, та є предметом договору від 31.12.2017 №606-1ТУ-ІІТІІ.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Щодо суті касаційної скарги
5.2.1. Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача збитків у зв`язку зі втратою прийнятого ним до перевезення вантажу.
5.2.2. Положеннями частини 5 статті 307 ГК України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 ЦК України, визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
5.2.3. Згідно з статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.