ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 911/3883/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника - Якимчук О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 13.06.2019
та на ухвалу Господарського суду Київської області
від 08.08.2018
у справі № 911/3883/16
за заявою боржника Публічного акціонерного товариства Науково-виробничої фірми "Ферокерам"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
1. У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/3883/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства Науково-виробничої фірми "Ферокерам", провадження в якій порушено ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2016 за заявою боржника.
2. Постановою Господарського суду Київської області від 14.12.2016 ПАТ НВФ "Ферокерам" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Шкабрія М.П.
3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.05.2017 зокрема визнано кредитором Білоцерківську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з грошовими вимогами в розмірі 357 784,41 грн, з яких: 2 756 грн підлягають задоволенню в першу чергу, 212 817,49 грн - в третю чергу, 142 210,92 грн - в шосту чергу.
4. Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.06.2017 серед іншого затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на суму 55 849 344,37 грн, до якого включено, зокрема Білоцерківську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з грошовими вимогами в розмірі 357 784,41 грн.
5. 10.05.2018 до Господарського суду Київської області надійшла заява ГУ ДФС у Київській області з грошовими вимогами до боржника на суму 221 155,37 грн. в якій заявник також просив включити до першої черги реєстру вимог кредиторів витрати на оплату судового збору в сумі 3 524 грн.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
6. Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.08.2018, серед іншого, грошові вимого податкового органу до боржника задоволено частково, визнано ГУ ДФС у Київській області кредитором боржника на суму 182 264,03 грн, з яких: 3 524 грн першої черги та 178 740,03 грн - шостої черги, в іншій частині кредиторські вимоги - відхилено.
7. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ГУ ДФС у Київській області до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 у даній справі апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в частині відхилення кредиторських вимог ГУ ДФС у Київській області до боржника на суму 42 415,34 грн податку з орендної плати з юридичних осіб залишено без змін.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
9. 10.07.2019 Головне управління ДФС у Київській області звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.08.2018 у справі № 911/3883/16, в частині невизнання кредиторських вимог з орендної плати на суму 77 345,62 грн, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 911/3883/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Огородніка К.М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 22.07.2019.
11. Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2019 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.08.2018 у справі № 911/3883/16, в частині невизнання кредиторських вимог з орендної плати на суму 77 345,62 грн, залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги до 09.08.2019 шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 7 048,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.08.2018 у справі № 911/3883/16.
12. 07.08.2019 Головне управління ДФС у Київській області направило до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду клопотання про залучення до матеріалів касаційної скарги оригіналу документу (платіжного доручення № 3668 від 30.07.2019), що підтверджує сплату судового збору в розмірі 7 048,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.08.2018 у справі № 911/3883/16.
13. Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2019, зокрема, відкрито касаційне провадження касаційне провадження у справі № 911/3883/16 за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.08.2018 у справі № 911/3883/16, в частині невизнання кредиторських вимог з орендної плати на суму 77 345,62 грн.; призначено розгляд касаційної скарги на 08.10.2019 об 10 год. 15 хв.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.
14. Не погоджуючись з прийнятою постановою, ГУ ДФС у Київській області подано касаційну скаргу, в якій останнє просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині невизнання кредиторських вимог з орендної плати на суму 77 345,62 грн.
15. Касаційну скаргу мотивовано тим, що строк виконання зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за декларацією від 08.02.2016 № 9011755979 за грудень 2016 (строк сплати 30.01.2017) у ПАТ НВФ ʼʼФерокерамʼʼ настав на момент винесення Господарським судом Київської області постанови від 14.12.2016.
16. Представник скаржника в судовому засіданні 08.10.2019 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
17. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
18. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
19. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
20. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
21. Статтею 1 Закону України ʼʼПро відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомʼʼ передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, у процедурах банкрутства боржника.
22. Відповідно до приписів частини 1 статті 38 Закону України ʼʼПро відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомʼʼ, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:
- господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;
- строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав;
- у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
23. Згідно положень пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
24. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України ʼʼПро відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомʼʼ, щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.
25. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що аналіз положень пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України, частини 1 статті 7, частини 1 статті 38 Закону України ʼʼПро відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомʼʼ, дає підстави дійти до висновку, що з моменту визнання боржника у справі про банкрутство банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, порядок погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з такого боржника регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
26. Згідно пункту 1 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципом) господарського судочинства є верховенство права.
27. У пункті 3.1. Рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 у справі № 1-25/2010 зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
28. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що системний аналіз положень пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України та положень частини 1 статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дає підстави дійти до висновку, що з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) (котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі №910/14827/16).
29. Крім того, статтею 38 Закону України ʼʼПро відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомʼʼ передбачено наслідки визнання боржника банкрутом. Зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом у останнього не може виникати додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов`язані із здійсненням ліквідаційної процедури; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав.
30. Тобто, у зв`язку з визнанням боржника банкрутом у такої особи виникає особливий правовий статус, який є значно відмінний від статусу боржника і з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у останнього не можуть виникати нові зобов`язання зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).
31. Таким чином, аналізуючи положення названого закону, можна дійти висновку, що в ліквідаційній процедурі нові зобов`язання у банкрута в особі його органу управління - ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону про банкрутство. Такими випадками є зобов`язання з оплати витрат, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
32. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно кредиторської заяви та доданих до неї документів, станом на 09.02.2018 у ПАТ НВФ "Ферокерам" обліковуються поточні кредиторські вимоги на загальну суму 221 155,37 грн., з яких:
- заборгованість з орендної плати з юридичних осіб (шифр бюджетної класифікації - 18010600) складає 154 691,29 грн., яка виникла на підставі податкового розрахунку земельного податку від 08.02.2016 № 9011755979 на суму 77 345,67 грн., від 08.02.2016 №9011755979 на суму 77 345,62 грн. (77 345,67 грн. + 77 345,62 грн. = 154 691,29 грн.);
- заборгованість з ПДФО (шифр бюджетної класифікації - 11010100) складає 1 373,54 грн., яка виникла на підставі нарахування пені на податкове повідомлення-рішення від 13.08.2015 № 0032481702 на суму 531,35 грн., від 13.08.2015 № 0032481702 на суму 842,19 грн.;
- заборгованість по штрафних санкціях за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки (шифр бюджетної класифікації - 21080900) складає 65 090,54 грн., яка виникла на підставі нарахування пені на рішення про застосування штрафних санкцій № 0004912202 від 13.08.2015 та рішення № 0004922202 від 13.08.2015.
33. Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
34. Згідно підпункту 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
35. Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
36. Статтею 15 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають право, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.