1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду




ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/210/19

Провадження № 11-861заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів: Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Громадської організації "Неурядова організація верховенства права" (далі - ГО) на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 липня 2019 року в адміністративній справі за позовом ГО до Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання протиправними дій та

ВСТАНОВИЛА:

1. У квітні 2019 року позивач звернувся до суду з позовними вимогами визнати протиправними дії Президента України Порошенка П. О., спрямовані на втручання у діяльність церкви та релігійних організацій, зокрема дії щодо направлення у квітні 2018 року звернення до ОСОБА_2 про надання Томосу про автокефалію Православної церкви в Україні.

Покликаючись на конституційні положення, якими встановлено, що церква та релігійні організації в Україні відокремлені від держави, за якими держава в особі будь-яких органів та посадових осіб не може втручатися у справи церкви, позивач указує, що відповідач, направляючи відповідне звернення, діяв не як приватна особа, а як суб`єкт владних повноважень, тим самим порушивши фундаментальний конституційний припис.

2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 11 липня 2019 року позовну заяву повернув позивачу на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що позивач, пропустивши встановлений законом строк звернення до суду, не навів об`єктивних підстав, які б унеможливили звернення до суду в межах установленого КАС України строку.

3. ГО не погодилася із зазначеною ухвалою суду і подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 липня 2019 року та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Незгоду з рішенням суду першої інстанції аргументує тим, що звернення ГО до Окружного адміністративного суду міста Києва з цим же позовом, який залишив його без задоволення через обрання неправильного способу захисту своїх прав, є поважною та достатньою причиною для того, щоб його поновити. Вважає, що обрання неправильного способу захисту порушеного права не повинне ставати на заваді реалізації права на доступ до правосуддя з огляду на добросовісне користування позивачем своїми процесуальними правами та виконанням своїх процесуальних обов`язків.

4. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 23 серпня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГО на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 липня 2019 року та ухвалою від 30 серпня 2019 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження.

5. Відзив на апеляційну скаргу ГО до Великої Палати Верховного Суду не надходив.

6. Велика Палата Верховного Суду дослідила наведені в апеляційній скарзі доводи, перевірила матеріали справи, переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Отож, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

7. З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує дії Президента України щодо направлення у квітні 2018 року звернення до ОСОБА_2 про надання Томосу про автокефалію Православної церкви в Україні. Такі дії Президента України вважає протиправними і спрямованими на втручання глави держави у діяльність церкви та релігійних організацій, проявом якого є, зокрема, дії щодо направлення звернення ОСОБА_2 .

Викладені в позовній заяві вимоги ГО обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи частини другої статті 19, частини третьої статті 35 Конституції України, частин другої, четвертої статті 5, частини третьої статті 35 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, сформовану на підставі подібних фактичних обставин, а також на пункти 1.1, 2.1, підпункт 2.4.2 пункту 2.4, підпункти 2.7.1 - 2.7.9 пункту 2.7 статуту ГО про те, що громадська організація є добровільним об`єднанням фізичних осіб, створеним для здійснення захисту прав і свобод людини, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, освітніх та інших інтересів своїх членів та/або інших осіб, і для досягнення своєї мети та виконання статутних завдань у встановленому чиним законодавством порядку має право представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів та інших осіб, зокрема й захищати права та інтереси релігійних громад, у будь-яких органах державної влади, в тому числі судах, правоохоронних органах, у органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності.

ГО з цими позовними вимогами звернулась до суду лише 24 квітня 2019 року. Позов до суду подано з пропуском установленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду. Цієї обставини позивач не заперечує, але клопоче про поновлення цього строку.

Прохання мотивує тим, що раніше звертався з аналогічним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, однак цей суд рішенням від 26 березня 2019 року відмовив ГО у задоволенні позову, оскільки вимоги встановити, що Президент України немає компетенції (повноважень) втручатися у діяльність церкви та релігійних організацій, зокрема шляхом підписання та направлення звернення до ОСОБА_2 про надання Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні, не є тими вимогами, з якими вправі звертатися фізична особа чи громадські утворення і які підлягають судовому захисту.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у поновленні строку на звернення до суду, а на твердження позивача про поважність причин його пропуску послався на такі заперечення.


................
Перейти до повного тексту