П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 804/3718/18
Провадження № 11-470апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року (суддя Горбалінський В. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року (судді Малиш Н. І., Білак С. В., Шальєва В. А.) у справі № 804/3718/18 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради (далі - Міськрада), виконавчого комітету Міськради (далі - Виконком), третя особа - Департамент житлового господарства Міськради, про визнання протиправною бездіяльності й зобов`язання вчинити певні дії та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міськради та Виконкому, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міськради щодо забезпечення позивача впорядкованим соціальним житлом, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам;
- зобов`язати Міськраду прийняти рішення щодо забезпечення ОСОБА_1 впорядкованим соціальним житлом, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам;
- визнати протиправною бездіяльність Виконкому щодо забезпечення позивача впорядкованим соціальним житлом, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам;
- зобов`язати Виконком прийняти рішення щодо забезпечення ОСОБА_1 впорядкованим соціальним житлом, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, а стаття 4 Закону України від 13 січня 2005 року № 2342-IV "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (далі - Закон № 2342-IV) встановлює гарантоване та охоронюване державою право на забезпечення житлом такої категорії дітей після завершення їх виховання в різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку, якщо вони не мають свого житла відповідно до житлових нормативів або мають житло з характеристиками, нижчими за встановлені житлові нормативи.
3. 15 січня 2018 року Департамент житлового господарства Міськради видав позивачу ордер на житлову площу в гуртожитку комунальної власності територіальної громади м. Дніпра. Проте приміщення, що виділене позивачу на підставі ордеру, не відповідає жодним санітарним та технічним нормам, а проживання в ньому є неможливим, оскільки в приміщенні протікає стеля, відсутній ремонт, стіни коридору та самої кімнати уражені грибком (цвіллю), що викликають алергії, захворювання шкіри, дихальних шляхів, захворювання опорно-рухового апарата, приміщення не опалюється.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 09 жовтня 2018 року позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Міськради щодо забезпечення ОСОБА_1 впорядкованим соціальним житлом. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
5. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 25 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасував, а провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
6. Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що оскільки спірні правовідносини пов`язані із захистом порушених житлових прав позивача, то цей спір є не публічно-правовим, а приватноправовим, і повинен вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог
7. Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що судові рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
8. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, які визначають юрисдикцію цього спору, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про неналежність спору до юрисдикції адміністративних судів.
9. Позивач також вказав, що предметом спору в цій справі є не поновлення його житлових прав, а визнання факту бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо прийняття рішення про забезпечення ОСОБА_1 впорядкованим соціальним житлом та невиконання цими суб`єктами владних повноважень обов`язків, передбачених чинним законодавством. При цьому у позові ставиться питання щодо реалізації права на отримання соціального житла, а не щодо процесу його отримання.
10. У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції.
Позиція інших учасників справи
11. На час розгляду справи відповідачі та третя особа відзивів на касаційну скаргу не надіслали.
Рух касаційної скарги
12. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08 квітня 2019 року відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 26 квітня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
13. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 16 травня 2019 року прийняла та призначила справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників з огляду на практику Європейського суду з прав людини щодо доцільності розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01).
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
14. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 17 червня 1994 року отримав статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у зв`язку з відмовою батьків від виховання дитини, що підтверджується їх письмовою згодою, яка була засвідчена нотаріально.
15. Статус дитини, позбавленої батьківського піклування, підтверджується даними обліково-статистичної картки дитини № 0300440.
16. З 29 жовтня 2002 року позивач перебував на вихованні у закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - Магдалинівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті.
17. З 18 червня 2009 року ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку у позачерговій черзі за № 194, а у списку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за № 21.
18. З 20 жовтня 2017 року позивач перебуває на соціальному квартирному обліку за № 1.
19. На підставі розпорядження Департаменту житлового господарства Міськради від 11 січня 2018 року № 08 ОСОБА_1 15 січня 2018 року виданий ордер серії НА № 10 на житлову площу в гуртожитку комунальної власності територіальної громади м. Дніпра на право зайняття житлової площі та реєстрацію в кімнаті № 315 у гуртожитку комунальної власності територіальної громади АДРЕСА_1 жилою площею 13,3 кв. м.
20. Вважаючи, що не реалізував своє право на отримання соціального житла у зв`язку з тим, що надана житлова площа не відповідає санітарним і технічним нормам, передбаченим для соціального житла, та є такою, що непридатна для проживання, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
21. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
22. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
23. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
24. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
25. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
26. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
27. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
28. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
29. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.