ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 755/190/15-к
провадження № 51-3571км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря
судового засідання Фунікової О. В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
захисника Тарасенка Р.А.,
виправданого ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100040012556 від 21 вересня 2014 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Києва, жителя того ж міста (АДРЕСА_1) , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 30 серпня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 21 вересня 2019 року о 02 год 40 хв, перебуваючи поблизу будинку № 20/1 на бульварі Давидова у місті Києві, у ході словесної сварки з раніше невідомою особою - ОСОБА_2, умисно завдав один удар ножем у ділянку грудної клітки потерпілому, чим спричинив останньому тяжке тілесне ушкодження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року вирок місцевого суду скасовано, а кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор не погоджується з ухвалою апеляційного суду, просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження, письмових доказів при цьому не дослідив, у результаті чого дійшов помилкового висновку про наявність стану необхідної оборони у ОСОБА_1, що призвело до безпідставного застосування положень статті 36 КК з урахуванням фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення. Вважає, що ОСОБА_1 діяв у стані уявної оборони.
На адресу суду надійшло заперечення на касаційну скаргу прокурора, в якому засуджений ОСОБА_1 просить ухвалу апеляційного суду залишити без зміни. Стверджує, що умислу на спричинення тілесних ушкоджень він не мав, а лише оборонявся від протиправних дій.
У запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник Тарасенко Р.А., що діє в інтересах ОСОБА_1, наполягає на залишенні без зміни ухвали апеляційного суду. Стверджує, що доводи апеляційної скарги сторони захисту було належним чином розглянуто, а за результатами апеляційного розгляду, суд дійшов обґрунтованих висновків про наявність в діях його підзахисного необхідної оборони.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор просив задовольнити касаційну скаргу, ухвалу апеляційного суду відносно ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
ОСОБА_1 та його захисник Тарасенко Р.А. просили ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, ОСОБА_1 та його захисника Тарасенка Р.А., перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з вимогами статті 419 КПК в ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, має бути зазначено суть апеляції, результати розгляду справи і докладні мотиви прийнятого рішення.
Як встановлено у ході вивчення матеріалів кримінального провадження, захисник Тарасенко Р.А., не погоджуючись з вироком місцевого суду, за яким його підзахисного визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК, звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій порушував питання про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.
На обґрунтування своїх вимог вказував, що висновки місцевого суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а матеріали кримінальної справи не містять жодних переконливих доводів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, оскільки його підзахисний лише оборонявся від нападу потерпілого.
Частиною 3 статті 404 КПК встановлено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.