ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 299/3470/17
провадження № 51-2771км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря
судового засідання Фунікової О. В.,
прокурора Піх Ю.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017070080000750 від 12 серпня 2017 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 13 березня 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він у квітні 2017 року придбав у невстановленої особи насіння коноплі, яке незаконно посіяв та вирощував за місцем свого проживання на земельній ділянці домогосподарства АДРЕСА_2 без мети збуту.
Після дозрівання частини вищезазначеної рослини незаконно виготовив з неї наркотичний засіб канабіс, який зберігав для особистого вживання.
У ході проведення обшуку домоволодіння АДРЕСА_2, де проживав ОСОБА_1, було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, загальною масою 222, 8508 грам в перерахунку на суху речовину.
Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 13 березня 2019 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор не погоджується з ухвалою апеляційного суду, просить її скасувати з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд належним чином не розглянув доводів його апеляційної скарги, зокрема щодо допустимості окремих доказів у кримінальному провадженні. Як стверджує прокурор поза увагою суду залишилися твердження сторони обвинувачення щодо проведення обшуку у домоволодінні на підставі ухвали слідчого судді, за участю понятих та власниці будинку ОСОБА_2 , а тому така слідча дія відповідає вимогам статті 236 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а протокол, складений за результатами її проведення - вимогам статті 104 КПК.
Крім того, як зазначено у касаційній скарзі, посилання апеляційного суду на відсутність обов`язкового фіксування під час проведення слідчої дії не ґрунтується на нормах кримінального процесуального закону.
З урахуванням викладеного, ухвала апеляційного суду, на думку скаржника, не відповідає вимогам статті 419 КПК, оскільки належного мотивування прийнятого рішення не містить.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор просив вимоги, викладені у касаційній скарзі, задовольнити у повному обсязі.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною 2 статті 419 КПК передбачено, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Відповідно до статей 86, 87 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, у тому числі, внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.