Постанова
іменем України
8 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 760/19858/16-к
провадження № 51-2267км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я.О.,
прокурора Кулаківського К.О.,
захисника Сахнюка С.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Сахнюка С.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 20 березня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у кримінальних провадженнях № 12016100090012245 і № 12017100090000145 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Оболонського районного суду м. Києва від 1 серпня 2017 року за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 20 березня 2018 року ОСОБА_1 засуджено:
- за ч. 1 ст. 187 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;
- за ч. 2 ст. 187 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК до строку призначеного покарання зараховано відбуте покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 1 серпня 2017 року і остаточно призначено ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів у вигляді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю, відраховуючи строк відбування покарання з 25 січня 2017 року.
Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без зміни.
Київський апеляційний суд ухвалою від 20 лютого 2019 року апеляційні скарги захисника та обвинуваченого задовольнив частково, вирок місцевого суду змінив. На підставі частин 1, 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Оболонського районного суду міста Києва від 1 серпня 2017 року більш суворим покаранням, призначеним за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 187 КК, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю, а на підставі ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року) зараховано обвинуваченому ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 25 січня 2017 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. В решті вирок місцевого суду було залишено без змін.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 19 жовтня 2016 року близько 08:00, перебуваючи на території Південного вокзалу вокзального комплексу Київ-Пасажирський, керуючись корисливим мотивом, підійшов до віконця каси № 38, та погрожуючи предметом, зовні схожим на ніж, наказав віддати йому грошові кошти в розмірі 500 грн, на що ОСОБА_2, усвідомлюючи реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, передала ОСОБА_1 власні кошти, після чого засуджений з місця вчинення злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 500 грн.
Крім того, 30 грудня 2016 року близько 20:30 год ОСОБА_1, перебуваючи за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 2, керуючись корисливим мотивом, помітивши ОСОБА_2, яка рухалась в напрямку приміських електричок, підійшов до останньої, наказав їй віддати йому грошові кошти, однак отримавши відмову, він повторно для подолання волі потерпілої до опору, тримаючи руки в кишені куртки, висловив погрозу, що він ножем нанесе їй удар в живіт, внаслідок чого потерпіла усвідомлюючи реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, передала ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 70 грн. Проте, ОСОБА_1, повідомивши, що грошових коштів недостатньо та продовжуючи погрожувати застосуванням ножа, наказав ОСОБА_2 зняти грошові кошти з карткового рахунку. Потерпіла, усвідомлюючи реальну загрозу своєму життю та здоров`ю ОСОБА_2 у банкоматі за адресою: м. Київ Площа Вокзальна, 2, зняла з власного рахунку грошові кошти в сумі 500 грн та віддала їх ОСОБА_1, який з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 570 грн.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник засудженого вважає, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають зміні у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, просить кваліфікувати дії ОСОБА_1 по епізоду від 19 жовтня 2016 року за ч. 2 ст. 189 КК, а дії засудженого по епізоду від 30 грудня 2016 року за ч. 1 ст. 187 КК та призначити йому покарання в межах санкцій зазначених статей.
В обґрунтування своїх вимог захисник вказує на те, що в діянні засудженого ОСОБА_1, яке мало місце 19 жовтня 2016 року, погроза застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілої, не була пов`язана з його негайним застосуванням, а передбачала свою реалізацію у майбутньому, а тому його дії належить кваліфікувати за ч. 2 ст. 189 КК, як вимагання, вчинене повторно з погрозою вбивства. В свою чергу, на підставі викладеного, діяння ОСОБА_1 по епізоду від 30 грудня 2016 року не може бути кваліфіковане за ч. 2 ст. 187 КК, як розбій, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій та підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 187 КК.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор проти задоволення касаційної скарги заперечував.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Сторона захисту не оспорює висновки судів обох інстанцій щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_2 за епізодом від 30 грудня 2016 року.
Згідно ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.