Постанова
Іменем України
02 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 176/1438/16-ц
провадження № 61-32450св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 19 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 30 березня 2006 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 процентів на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 31 березня 2016 року у неї виникла заборгованість в розмірі 21 578,27 грн, з яких: 1 889,94 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 104,60 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 3 080,00 грн - комісія за користуванням кредитом,
500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1 003,73 грн - штраф (процентна складова), ПАТ КБ "Приватбанк" просило стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив з того, що строк дії кредитної картки відповідача закінчився
31 березня 2009 року, позивач не надав доказів видачі відповідачеві нової картки чи її перевипуску, а тому його звернення до суду за захистом порушеного права відбулося поза межами позовної давності. Доказів поважності причин пропуску позовної давності позивач не надав. Суд відхилив посилання позивача на переривання позовної давності з огляду на те, що безспірне списання банком коштів з рахунку відповідача на погашення кредиту, не є перериванням перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення відповідачем дій щодо погашення заборгованості. Доказів на підтвердження того, що списання коштів з рахунку відповідача відбулося за згодою відповідача, позивач не надав.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено, рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2017 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 578,27 грн, з яких: 1 889,94 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 104,60 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3 080,00 грн - нарахована комісія за користуванням кредитом, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1 003,73 грн - штраф (процентна складова).
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк", апеляційний суд виходив з того, що застосовуючи позовну давність до вимог банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до умов кредитного договору, відповідачу була видана картка строком дії якої становить до 09/15 (30 вересня 2015 року) та, що після березня 2009 року відповідач здійснював операції по рахунку, а останнє погашення кредиту в розмірі 100,00 грн здійснено 27 вересня 2013 року шляхом поповнення рахунку готівкою в терміналі самообслуговування, що не є автоматичним списанням коштів, а отже позовна давність про стягнення заборгованості за кредитним договором для ПАТ КБ "ПриватБанк" не сплила.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У жовтні 2017 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій заявник просив скасувати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2017 року, та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції безпідставно взято до уваги та долучено до матеріалів справи надані позивачем нові докази (довідку про строк дії картки та виписку по рахунку) без обгрунтування позивачем поважності причин неподання цих доказів до суду першої інстанції. Вказувала на те, що вона отримувала лише кредитну картку зі строком дії до березня 2009 року, банк не надав доказів на підтвердження отримання нею кредитної картки з новим строком дії (до вересня 2015 року). Крім того, чинним законодавством України та внутрішніми документами банку не передбачено можливості встановлення строку дії картки понад чотири роки. Апеляційний суд не звернув увагу, що Умови і правила надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк"не містять її підпису, а тому вони не можуть вважатися складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Суд не урахував, що в наданій банком виписці по рахунку щодо руху коштів по операції на суму 100,00 грн від 27 вересня 2013 року відсутні реквізити картки та відсутні відомості про платника, а тому зазначена обставина не може свідчити про переривання перебігу позовної давності.
Короткий зміст вимог та доводів відзиву на касаційну скаргу
У грудні 2017 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ПАТ КБ "ПриватБанк", у якому банк зазначав, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та ухвалив законне і обгрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справвід 31 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Згідно з статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
31 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що 30 березня 2006року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 2 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, шляхом підписання заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк", зі сплатою 36 процентів на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У заяві на отримання кредиту, ОСОБА_1 зазначила про свою згоду, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку.
Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором, станом на 31 березня 2016 року банк нарахував заборгованість у розмірі 21 578,27 грн, з яких: 1 889,94 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 104,60 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3 080,00 грн - нарахована комісія за користуванням кредитом, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1 003,73 грн - штраф (процентна складова).
Висновки Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
У підписаній ОСОБА_1 заяві від 30 березня 2006 року встановлено процентну ставку на рівні трьох процентів на місяць, що становить 36 процентів річних. Строк повернення кредиту, умови про відповідальність позичальника за невиконання/прострочення виконання зобов`язання у вигляді неустойки (пені, штрафів), її розміру та сума комісії у заяві не визначені.
На обгрунтування позовних вимог про стягнення комісії, а також неустойки (пені, штрафу) за несвоєчасну сплату кредиту та процентів за користування кредитом, банк посилався на Умови та правила надання банківських послуг, в яких встановлений пільговий період користування коштами, порядок визначення процентної ставки, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, в тому числі штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, їх розміри та порядок нарахування, а також інші умови.