Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 466/6082/14
провадження № 61-24775св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач)
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічними позовами)- Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом - 1), ОСОБА_3 (позивач за зустрічним позовом - 2),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 вересня 2016 року у складі судді Луців-Шумської Н. Л. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 03 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Ніткевича А. В., Павлишина О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Державний ощадний банк України"звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_3 ), ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 31 жовтня 2007 між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі - ВАТ "Державний ощадний банк України", банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України"), та ОСОБА_3 було укладено договір відновлюваної кредитної лінії № 1490 (далі - кредитний договір), за умовами якого позичальникові було надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами в загальній сумі 300 000,00 грн на поточні потреби, строком у період з 31 жовтня 2009 року до 31 жовтня 2017 року зі сплатою процентів за користування кредитом 15,5 % річних. Позичальник зобов`язувався щомісячно оплачувати перших два роки проценти, а починаючи з другого року рівними частинами проценти та платежі за кредитом.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 31 жовтня 2007 року банк уклав з ОСОБА_2 іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О. А. та зареєстрований в реєстрі від 31 жовтня 2007 року під № Д-1773, де предметом іпотеки було нерухоме майно: нежитлові приміщення на 1-му поверсі, загальною площею 42,4 кв.м, які знаходяться у АДРЕСА_1 .
12 листопада 2007 року ОСОБА_3 звернувся до банка із заявою про збільшення ліміту відновлювальної кредитної лінії на 159 000,00 грн.
15 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду про зміну умов відновлювальної кредитної лінії від 31 жовтня 2007 року № 1490, за умовами якої загальна сума отриманого в банку кредиту склала 459 000,00 грн. За користування кредитом сплачується процентна ставка у розмірі 16,5 % річних.
В забезпечення зобов`язання за цим договором позивач уклав 15 листопада 2007 року договір про внесення змін до іпотечного договору, де предмет іпотеки доповнено іншим нерухомим майном: земельною ділянкою площею 0,0087 га для обслуговування магазину за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки: 4610137500:01:001:0018.
Також 15 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договори поруки №1490/1 та №1490/2 відповідно. Згідно з пунктом 1.1. договорів поруки від 15 листопада 2007 року № 1490/1, № 1490/2 поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язання за договором відновлювальної кредитної лінії від 31 жовтня 2007 року №1490, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.
31 жовтня 2009 року між банком та ОСОБА_3 укладено додатковий договір про зміну умов договору відновлювальної кредитної лінії, згідно з яким пункт 1.2. договору змінено та викладено у такій редакції: "кредит надається на споживчі потреби. Кредит надається окремими частинами (траншами) за відновлювальною кредитною лінією, у період до 31 жовтня 2009 року. На дату закінчення вказаного періоду сума фактичної заборгованості за кредитом, становить 459 000,00 грн., яка підлягає погашенню: за період з 01 листопада 2009 року до 30 вересня 2017 року щомісячно рівними частинами починаючи з листопада 2009 року в сумі 4 781,00 грн до останнього робочого дня кожного місяця; за період з 01 жовтня 2017 року до 31 жовтня 2017 року у сумі 4 805,00 грн. Остаточним терміном повернення кредиту є 31 жовтня 2017 року.
З огляду на порушення відповідачами умов кредитного договору з грудня 2009 року в частині зобов`язання зі сплати кредиту, а з березня 2012 року- в частині сплати процентів за користування кредитом, 11 січня 2012 року банк звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3, ОСОБА_2, поручителя ОСОБА_3 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2013 року стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2, поручителя ОСОБА_3 на користь банка заборгованість у сумі 547 695,88 грн.
Пунктом 5.2. кредитного договору передбачено, що за порушення взятих на себе зобов`язань по своєчасному поверненню основної суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов`язався сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,031 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд стягнути з позичальника ОСОБА_3, ОСОБА_2, поручителя ОСОБА_3 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором, яка утворилась станом на 05 травня 2016 року в сумі 375 306,25 грн, з якої 117 114,40 грн - залишок прострочених платежів за процентами, 44 373,15 грн - пеня за кредитом, 52 027,13 грн - пеня за процентами, 133 101,87 грн - інфляційні втрати, 28 689, 70 грн - 3 % річних; стягнути з поручителя ОСОБА_3, яка є солідарним боржником з позичальником ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором станом на 05 травня 2016 року в сумі 375 306,25 грн, з якої 117 114,40 грн - залишок прострочених платежів за процентами, 44 373,15 грн - пеня за кредитом, 52 027,13 грн - пеня за процентами, 133 101,87 грн - інфляційні втрати, 28 689, 70 грн - 3 % річних; стягнути з поручителя ОСОБА_2, яка є солідарним боржником з позичальником ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором на 05 травня 2016 року в сумі 375 306,25 грн, з якої 117 114,40 грн - залишок прострочених платежів за процентами, 44 373,15 грн - пеня за кредитом, 52 027,13 грн - пеня за процентами, 133 101,87 грн - інфляційні втрати, 28 689, 70 грн - 3 % річних.
У січні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання договору поруки від 15 листопада 2007 року № 1490/1 припиненим, оскільки відповідальність поручителя за зобов`язаннями позичальника збільшилась, а також кредитор протягом строку дії договору поруки не звернувся з позовом до поручителя.
У березні 2015 року поручитель ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання договору поруки від 15 листопада 2007 року № 1490/2 припиненим, з підстав аналогічних зустрічному позову ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 27 вересня 2016 року позов ПАТ "Державний ощадний банк України"задоволено частково.
Стягнуто зОСОБА_3 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" за договором відновлювальної кредитної лінії від 31 жовтня 2007 року № 1490 (з наступними змінами) заборгованість станом на 05 травня 2016 року в сумі 339 310,67 грн, з якої: 117 114,40 грн - залишок прострочених платежів за відсотками, 15 112,64 грн - пеня за кредитом, 45 289,03 грн - пеня за відсотками, 133 101,87 грн - інфляційні втрати, 28 689,70 грн - 3% річних.
Стягнуто з поручителя ОСОБА_2, яка є солідарним боржником з ОСОБА_3, на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії від 31 жовтня 2007 року № 1490 (з наступними змінами) станом на 05 травня 2016 року в сумі 339 310,67 грн, з якої: 117 114,40 грн - залишок прострочених платежів за відсотками, 15 112,64 грн - пеня за кредитом, 45 289,03 грн - пеня за відсотками, 133 101,87 грн - інфляційні втрати, 28 689,70 грн - 3% річних.
Стягнуто з поручителя ОСОБА_3, яка є солідарним боржником з ОСОБА_3, на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії від 31 жовтня 2007 року № 1490 (з наступними змінами) станом на 05 травня 2016 року в сумі 339 310,67 грн, з якої: 117 114,40 грн - залишок прострочених платежів за відсотками, 15 112,64 грн - пеня за кредитом, 45 289,03 грн - пеня за відсотками, 133 101,87 грн - інфляційні втрати, 28 689,70 грн - 3% річних.
У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачами за первісним договором порушено умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовів, суд першої інстанції виходив з того, що порука не припинилась з підстав, які наводили позивачі за зустрічними позовами.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 вересня 2016 року залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають встановленим обставинам справи, та рішення суду першої інстанції є законним й обґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У квітні 2017 року ОСОБА_2 засобом поштового зв`язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ "Державний ощадний банк України" та визнати договори поруки припиненими з 31 жовтня 2009 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій суперечать фактичним обставинам справи, зокрема, суди безпідставно не прийняли до уваги те, що сторони кредитного договору домовились, що проценти за користування кредитом оплачуються із дня видачі кредиту до моменту закінчення терміну на який видано кредит.
Крім того суди всупереч статті 61 ЦПК України 2004 року посилаючись на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2013 року у справі № 1328/6248/12, відхилили доводи відповідача про те, що у спірних правовідносин в частині нарахування розміру процентів слід керуватись пунктом 2 частини першої статті 1048 ЦК України, а не як передбачено умовами договору брати за основу розмір процентів - 15,5%.
Також суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 559 ЦК України, оскільки ця норма матеріального права передбачає безумовну підставу для припинення поруки в тому випадку, коли без згоди поручителя кредитор і боржник змінили умови зобов`язання, що призвело до збільшення відповідальності поручителів.
Заявник наголошує у касаційній скарзі на тому, що суд не аргументовано, всупереч статтям 58-61, 143, 212-214 ЦПК України 2004 року безпідставно відмовив у задоволенні клопотань про призначення економічних експертиз з приводу встановлення підрахунку на предмет чи внаслідок внесення змін до кредитного договору без згоди поручителя, обсяг відповідальності за зобов`язання для поручителя збільшено. Замість отримання відповідного висновку експерта з цього приводу, суд припустив, що перенесення платежів за тілом кредиту не збільшує відповідальності поручителя з виконання його зобов`язань зі сплати додаткових процентів.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
У серпні 2017 року ПАТ "Державний ощадний банк України" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, просило касаційну скаргу відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Справу та матеріали касаційного провадження 11 травня 2018 року передано до Верховного Суду.
25 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 31 жовтня 2007 між ВАТ "Державний ощадний банк України" та позичальником ОСОБА_3 було укладено кредитним договір, за умовами якого позичальникові було надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами в загальній сумі 300 000,00 грн на поточні потреби, строком у період з 31 жовтня 2009 року до 31 жовтня 2017 року зі сплатою процентів за користування кредитом 15,5 % річних. Позичальник зобов`язувався щомісячно оплачувати перших два роки проценти, а починаючи з другого року рівними частинами проценти та платежі за кредитом.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 31 жовтня 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О. А. та зареєстрований в реєстрі від 31 жовтня 2007 року під № Д-1773. Предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлові приміщення на 1-му поверсі, загальною площею 42,4 кв.м, які знаходяться у АДРЕСА_1 .
12 листопада 2007 року позичальник ОСОБА_3 звернувся до банку із заявою про збільшення ліміту відновлювальної кредитної лінії на 159 000,00 грн.
15 листопада 2007 року між банком та позичальником ОСОБА_3 укладено додаткову угоду про зміну умов відновлювальної кредитної лінії від 31 жовтня 2007 року № 1490, за умовами якої загальна сума отриманого у банку кредиту склала 459 000,00 грн. За користування кредитом сплачується процентна ставка у розмірі 16,5 % річних.