Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 522/17164/16-ц
провадження № 61-44705св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: прокуратура Одеської області, Державна казначейська служба України,
третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2017 року у складі головуючого-судді Бойчука А. Ю. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 14 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Кононенко Н. А., Гірняк Л. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Одеської області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він з 21 квітня 2009 року працював на посаді виконуючого обов`язки начальника, а згодом начальника відділу митного оформлення транспортних засобів Південної митниці Державної митної служби України. 17 березня 2010 року його було незаконно затримано в службовому кабінеті та обвинувачено в тому, що він вимагав хабар у ОСОБА_2 за безперешкодне митне оформлення транспортних засобів. 22 березня 2010 року позивачу пред`явлено обвинувачення, та на підставі постанови старшого слідчого прокуратури Одеської області, його було відсторонено від займаної посади наказом Південної митниці Державної митної служби України від 06 квітня 2010 року. Матеріали кримінальної справи передані до Малиновського районного суду м. Одеси. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2011 року кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених частиною другою статті 368 КК України, була повернута прокурору Одеської області для організації та проведення додаткового досудового слідства.
Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28 квітня 2016 року, позивача визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю участі позивача в скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України.
Позивач вважає, що внаслідок незаконного затримання його фізичний стан значно погіршився, умови перебування під час затримання вплинули на його здоров`я та призвели до негативних наслідків, у зв`язку з чим йому заподіяна моральна шкода, а також майнова шкода у вигляді витрат на лікування.
З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог, позивач, на підставі статей 1166-1167, 1173, 1176 ЦК України та Закону України "Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", позивач просив відшкодувати йому моральну шкоду, яку він оцінив в 234 026,60 грн, а також стягнути майнову шкоду в сумі 12 670,37 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2017 року позов задоволено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 12 670,37 грн та моральну шкоду в розмірі 234 026,60 грн, завдані незаконними рішеннями та діями органів досудового слідства та прокуратури, за рахунок коштів Державного бюджету, шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок незаконного затримання та незаконного порушення кримінальної справи, незаконного й тривалого перебування під слідством і судом та протиправного відсторонення від роботи, позивачу заподіяно моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню державою незалежно від вини посадових і службових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду. Визначаючи розмір моральної шкоди, судом враховано принцип розумності й справедливості, характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок незаконних дій органів досудового слідства та прокуратури. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення майнової шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, у зв`язку з вищевказаними незаконними діями органами слідства та прокуратури, вимушений був звертатися за медичною допомогою та йому призначене відповідне лікування на загальну суму 11 555,37 грн, що підтверджується наданими позивачем доказами, а також позивачем витрачено 1 115 грн за письмовий переклад з англійської на російську мову певних матеріалів кримінальної справи, що також підтверджено належними доказами.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 14 серпня 2018 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Заступника прокурора Одеської області залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив судове рішення без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що Приморський районний суд м. Одеси розглянув зазначену позовну заяву ОСОБА_1 всупереч положенням частин першої та другої статті 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", а також пунктів 11 та 12 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", оскільки відповідний розгляд мав здійснювати Малиновський районний суд м. Одеси, який ухвалив виправдувальний вирок відносно ОСОБА_1 . Крім того, визначаючи розмір моральної шкоди, суди всупереч пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII, безпідставно визначили суму відшкодування шкоди, виходячи з мінімальної заробітної плати у розмірі 3 200 грн, застосувавши її розмір у якості розрахункової величини, а не 1 600 грн. Також заявник вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування майнової шкоди, є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями органів досудового слідства та прокуратури і тяжкими фізичними та моральними стражданнями, на які посилається позивач, які призвели до витрачання грошових коштів на лікарські засоби, так як позивачем не надано жодних доказів, що ці витрати спричинені діями відповідачів.
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та зупинено виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2017 року та постанови Апеляційного суду Одеської області від 14 серпня 2018 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому відзиві, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 просить касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення, які є законними і обґрунтованими, залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року справу № 522/17164/16-ц за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частинами першою, другою та третьою статті 400 ЦПК Українивизначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій встановили, що наказом від 02 серпня 1999 року № 195-к ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора у Чорноморській регіональній митниці Державної митної служби України (ДМСУ).
Наказом від 30 квітня 2008 року № 216-к ОСОБА_1 був переведений до Південної митниці ДМСУ та починаючи з 21 квітня 2009 року працював на посаді виконуючого обов`язки начальника, а згодом з 26 травня 2009 року - на посаді начальника відділу митного оформлення транспортних засобів Південної Митниці ДМСУ.
17 березня 2010 року ОСОБА_1 було затримано в службовому кабінеті та обвинувачено в тому, що він нібито вимагав хабар у гр. ОСОБА_2 за безперешкодне митне оформлення в найкоротші строки автомобілів гр. ОСОБА_2, про що старшим слідчим прокуратури Одеської області Бойко А. Г. складено протокол затримання підозрюваного.
22 березня 2010 року ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення за частиною другою статті 368 КК України та на підставі постанови старшого слідчого прокуратури Одеської області Бойко А. Г . було відсторонено від займаної посади наказом Південної митниці від 06 квітня 2010 року № 211-к.
Згодом, наказом Південної митниці ДМСУ від 17 червня 2010 року № 427-к ОСОБА_1 з 17 червня 2010 року було звільнено з займаної посади начальника відділу митного оформлення транспортних засобів Південної митниці.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2011 року кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України, була повернута прокурору Одеської області для організації та проведення додаткового досудового слідства.
Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2015 року ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за частиною другою статті 368 КК України, визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю вини підсудного у вчиненні злочину.
Судом також скасовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд ОСОБА_1, скасовано постанову слідчого від 14 травня 2010 року про накладення арешту на майно, належне ОСОБА_1 .
Також, Малиновським районним судом м. Одеси 28 грудня 2015 року під час судового розгляду зазначеної кримінальної справи було встановлено ряд протиріч і винесено окрему постанову, зміст якої слід довести до відома прокурора Одеської області і начальника Управління СБУ в Одеської області для вжиття відповідних заходів.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Разом з тим згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Згідно із пунктом 1 статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Частинами п`ятою та шостою статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.