Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 622/41/17
провадження № 61-956св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
представник відповідача - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Харківської області
від 23 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 17 січня 2012 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 9 600,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30,00 процентів на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 31 жовтня 2016 року у нього виникла заборгованість у розмірі 79 008,65 грн, з яких: 5 589,38 грн - заборгованість за тілом кредиту, 65 307,40 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 3 873,36 грн - заборгованість по сплаті пені та комісії за користуванням кредитом,
500,00 грн - штраф (фіксована частина), 3 738,51 грн - штраф (процентна складова), позивач просив стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 19 липня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази існування між сторонами кредитних правовідносин, зокрема щодо відкриття карткового рахунку на ім`я відповідача, отримання відповідачем кредитної картки та розміру кредитного ліміту, ознайомлення відповідача з правилами користування кредитною карткою та Умовами і правилами надання банківських послуг, затвердженими наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256. У підписаній ОСОБА_1 анкеті-заяві не зазначена сукупна вартість кредиту з визначенням процентної ставки за користування кредитними коштами, вартість супутніх послуг та інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, відсутні відомості про те яку платіжну картку та який платіжний ліміт бажав отримати позичальник. Умови і правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною картою та Тарифи банку відповідачем не підписані, а тому їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові
від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15.
Позивачем надані суперечливі відомості про суму отриманих відповідачем кредитних коштів, зокрема, у позовній заяві зазначено про отримання ОСОБА_1 кредиту у розмірі 9 600,00 грн, тоді як згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, максимальний кредитний ліміт за вказаною карткою становить 6 900,00 грн.
Посилаючись на наведене, суд першої інстанції вважав наявними правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог банку за їх недоведеністю.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено, рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 19 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення суду про задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 71 896,78 грн, з яких: 5 589,38 грн - заборгованість за тілом кредиту, 65 307,40 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 1 000,00 грн - пеня та комісія за користуванням кредитом.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважав помилковим висновок суду першої інстанції про недоведеність укладення між сторонами кредитного договору обставинам справи з огляду на те, що підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, ОСОБА_1 отримав та користувався наданим йому кредитним лімітом, а отже погодився з умовами договору, розміром процентів за користування кредитом та штрафними санкціями, що передбачені пунктом 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг. Оскільки ОСОБА_1 умови кредитного договору належно не виконує, вимоги банку про стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту, сплаті процентів за користування кредитними коштам та нарахованої пені і комісії за період, з 01 січні 2016 року по 31 грудня 2016 року, у розмірі 1000,00 грн є обгрунтованими. У задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу суд відмовив, посилаючись на те, що пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності боржника, а тому не можуть бути застосовані одночасно, оскільки це призведе до застосування подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те саме порушення договірного зобов`язання, що суперечить статті 61 Конституції України.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У грудні 2017 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якій заявник просив скасувати рішення Апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2017 року та залишити в силі рішення Золочівського районного суду Харківської області від 19 липня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що Умови і правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника, а тому вони не можуть вважатися складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Надана ПАТ КБ "ПриватБанк" довідка про умови використання кредитної картки "Універсальна, 55 днів пільговий період" не є допустимим доказом на підтвердження укладення з відповідачем кредитного договору № б/н та його умов, оскільки у довідці зазначено інший тип картки та відмінний розмір процентів за користування кредитом, від того на який посилається банк у позовній заяві. Крім того, відсутні докази отримання відповідачем пам`ятки клієнта, яка б містила Тарифи банку. За наведених обставин, апеляційний суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15 та поновив строк на апеляційне оскарження, оскільки первинно подану ПАТ КБ "ПриватБанк" апеляційну скаргу на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 19 липня 2017 року визнано неподаною та повернуто позивачу у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги, тоді як повторне звернення з апеляційною скаргою відбулося 11 жовтня 2017 року.
Оскільки відповідач та його представник не були належним чином повідомлені апеляційним судом про дату та час розгляду справи, зазначені порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування рішення Апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2017 року.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що 17січня 2012 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 9 600,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг ПриватБанку, зі сплатою 30,00 процентів на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У анкеті-заяві ОСОБА_1 зазначив про свою згоду на те, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку.
ОСОБА_1 не виконав зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 31 жовтня 2016 року, банк нарахував заборгованість у розмірі 79 008,65 грн, з яких: 5 589,38 грн - заборгованість за тілом кредиту, 65 307,40 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3 873,36 грн - заборгованість за пенею та комісією за користуванням кредитом, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 3 738,51 грн - штраф (процентна складова).
Висновки Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.