Постанова суду № 2-2828/11 від 25.09.2019 про існування обставини, що 3/100 частин на момент укладення договору були розташовані на земельній ділянці меншій на 922, 00 кв. м, ніж...

Постанова

Іменем України

25 вересня 2019 року

місто Київ

справа № 2-2828/11

провадження № 61-37984св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Куценко Володимир Дмитрович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2018 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у грудні 2008 рокузвернулася до суду з позовом, згідно з остаточним викладом позовних вимог просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на відшкодування збитків, заподіяних частковим невиконанням договору купівлі-продажу 3/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 від 30 жовтня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, непередачею ОСОБА_1 у користування частини земельної ділянки, розміром 897, 00 кв. м, у грошовій сумі, еквівалентній 110 450, 00 дол. США за курсом НБУ на момент стягнення у гривнях, та відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000, 00 грн.

Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що 12 червня 2008 року між ОСОБА_1, ОСОБА_4, з однієї сторони, та ОСОБА_2, з іншої сторони, укладено попередній договір. Предметом попереднього договору було наступне укладання у строк до 21 вересня 2008 року договору купівлі-продажу 7/10 частин домоволодіння, загальною житловою площею житлового будинку 32, 0 кв. м, розташованого на земельній ділянці, загальною площею 0, 13 га за суму, яка дорівнює 500 000, 00 дол. США, але, у тому числі, за умови, якщо відбудеться зміна розміру земельної ділянки, яка перебуває у користуванні продавця, то сума основного договору має бути переглянута із розрахунку 38 460, 00 дол. США за 0, 01 га.

У визначений попереднім договором строк до 21 вересня 2008 року ОСОБА_2 не надав правовстановлюючі документи для укладення договору купівлі-продажу. Попередній договір не був продовжений відповідною нотаріально посвідченою угодою та втратив свою чинність.

Предмет зазначеної угоди фактично перейшов у користування ОСОБА_1, яка почала користуватися зазначеним об`єктом нерухомого майна.

Відповідно до розписки від 30 жовтня 2008 року ОСОБА_3 за згаданим договором купівлі-продажу від цієї ж дати, отримала грошову суму у розмірі 500 000, 00 дол. США.

На відміну від попереднього договору від 12 червня 2008 року, договір

купівлі-продажу від 30 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений без участі ОСОБА_4, як сторони договору, та незважаючи на те, що склад приміщень залишився незмінним, була суттєво зменшена продана частина у домоволодінні з 7/10 до 3/100, яка належала ОСОБА_2, та зазначені частини належали продавцю на підставі різних правовстановлюючих документів.

На переконання позивача, внаслідок протиправних спільних дій відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 її введено в оману під час укладення договору купівлі-продажу від 30 жовтня 2008 року 3/100 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зокрема у частині визначення розміру земельної ділянки, а тому вона звернулась до суду із позовом та просила його задовольнити у повному обсязі з наведених правових підстав в уточненій 16 квітня 2016 року позовній заяві.

Як правову підставу позовної заяви в остаточно викладеній редакції позивач визначила положення статей 1166 та 1167 ЦК України.

Стислий виклад заперечень відповідачів

Відзиви на позов, викладений в остаточній редакції, не надходили.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Справа розглядалась судами неодноразово.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування збитків 2 743 578, 00 грн і на відшкодування моральної шкоди 10 000, 00 грн. У іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що внаслідок протиправних спільних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 частково введена в оману під час укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 30 жовтня 2008 року договору купівлі-продажу 3/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, у частині визначення розміру земельної ділянки, на якій розташовано 3/100 частин домоволодіння за згаданою адресою, а саме у частині 922, 00 кв. м. Відповідачі не повідомили про існування обставини, що 3/100 частин на момент укладення договору були розташовані на земельній ділянці меншій на 922, 00 кв. м, ніж та, що зазначена у технічних паспортах Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" (далі - КП "ОМБТІ та РОН") від 01 вересня 2008 року та від 20 жовтня 2008 року, та по суті не виконали договір у повному обсязі - не передали права на користування на додаткові 922, 00 кв. м разом із нерухомістю, чим позивачу завдано збитків у розмірі 110 450, 00 дол. США, які підлягають відшкодуванню відповідачами в солідарному порядку, за курсом НБУ, який на день ухвалення рішення становив 2 484, 1663 грн за 100 дол. США, що дорівнює 2 743 578, 00 грн.

Суд першої інстанції зробив висновок, що у зв`язку з неправомірними діями відповідачів позивачу заподіяні душевні страждання, які вона зазнала у зв`язку зі стресовим станом внаслідок обману щодо обставин договору купівлі-продажу від 30 жовтня 2008 року. Заподіяна таким чином моральна шкода, що завдана у зв`язку з вчиненням недійсної частини цього правочину, підлягає відшкодуванню в розмірі 10 000, 00 грн.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 липня 2016 року в частині задоволення позовних вимог скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог, апеляційний суд зазначив, що якщо ОСОБА_1 вважає, що зайво сплатила продавцю частину вартості нерухомого майна, внаслідок чого він безпідставно набув ці грошові кошти, за наявності відповідних доказів вона може захистити свої права шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно. ОСОБА_1 не довела належним чином те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушили її права саме в частині заявлених нею позовних вимог, а тому згідно зі статтями 15, 16 ЦК України ці права не підлягають судовому захисту, а заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не підлягають задоволенню з правових підстав, передбачених статтями 524, 623, 629, 1166, 1167, 1190, 1210, 1177 ЦК України.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у червні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2018 року, залишити в силі заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 липня 2016 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено принципи, визначені у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Укладаючи договір купівлі-продажу від 30 жовтня 2008 року, ОСОБА_1 очікувала поряд із отриманням у власність 3/100 частин будинку одержати у користування земельну ділянку, яку ОСОБА_2 використовував за добровільно визначеним порядком користування земельною ділянкою між ним і співвласником 97/100 частин домоволодіння. Вважає, що запропонований апеляційним судом належний спосіб захисту (пред`явлення кондикційного позову) є некоректним, не заснованим на законі та безперспективним у зв`язку з пропуском позовної давності.

Також ОСОБА_1 . зазначає, що апеляційний розгляд справи здійснено неповноважним складом суду, оскільки суддя Апеляційного суду Одеської області Громік Р. Д. у 2009 році брав участь у розгляді цієї справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, ухвалою від 31 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 12 червня 2008 року між ОСОБА_1, ОСОБА_4, з однієї сторони, та ОСОБА_2, з другої сторони, укладено попередній договір, предметом якого було укладення у строк до 21 вересня 2008 року основного договору купівлі-продажу 7/10 частин домоволодіння, загальною житловою площею житлового будинку 32, 0 кв. м, розташованого на земельній ділянці, загальною площею 0, 13 га, належного ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 вересня 1994 року. Визначено, що продаж 7/10 частин домоволодіння мав відбутись за 500 000, 00 дол. США.

Також умовою попереднього договору визначено, що якщо відбудеться зміна розміру земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, сума основного договору має бути переглянута із розрахунку 38 460, 00 дол. США за 0, 01 га; як аванс покупцями сплачено ОСОБА_2 48 500, 00 грн, що за курсом НБУ було еквівалентно 10 000, 00 дол. США.

У визначений строк (до 21 вересня 2008 року) ОСОБА_2 не надав правовстановлюючі документи для укладення договору купівлі-продажу, зокрема, державний акт на право власності на земельну ділянку, технічний паспорт на житловий будинок, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно КП "ОМБТІ та РОН", попередній договір не був продовжений нотаріально посвідченою угодою, а тому втратив чинність.

30 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, від імені якого за довіреністю від 01 вересня 2008 року діяла його дружина ОСОБА_3, укладений договір купівлі-продажу частини домоволодіння, за умовами якого ОСОБА_1 придбала 3/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 земельній ділянці розміром 3 662 кв. м (за фактичним користуванням), за 220 000, 00 грн, у користування покупця перейшли з житлового будинку літ. "А" - житлова: 1-1 веранда - 16, 4 кв. м, 1-2 ванна - 7, 0 кв. м, 1-3 кухня - 7, 3 кв. м, 1-5 житлова - 20, 4 кв. м, а разом - 51, 1 кв. м. Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценком В. Д., зареєстрований у реєстрі за № 7138, право власності зареєстровано КП "ОМБТІ та РОН" 19 листопада 2008 року.

Нотаріально посвідченою заявою співвласника домоволодіння ОСОБА_5, який володіє на праві власності 97/100 частинами домоволодіння на підставі свідоцтва про право власності від 31 січня 2005 року, зазначено, що йому відомо про продаж нерухомого майна - виключно частини домоволодіння - за 220 000, 00 грн. ОСОБА_3 також надала нотаріально посвідчену згоду на продаж нерухомого майна.

Відповідно до розписки від 30 жовтня 2008 року ОСОБА_3 за згаданим договором отримала грошову суму у розмірі 500 000, 00 дол. США за курсом НБУ станом на 30 жовтня 2008 року 5, 76 грн за 1 дол. США, для передачі ОСОБА_2, який згідно з розпискою від 30 жовтня 2008 року отримав зазначені грошові кошти.

Договір купівлі-продажу від 30 жовтня 2008 року укладений виключно з позивачем (без участі ОСОБА_4 ), як сторони попереднього договору, та незважаючи на те, що склад приміщень залишився незмінним, суттєво зменшена частка у домоволодінні з 7/10 до 3/100, яка належала ОСОБА_2 , та зазначені частки належали продавцю на підставі різних правовстановлюючих документів.

Договір купівлі-продажу 3/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 від 30 жовтня 2008 року укладений з урахуванням акта про узгодження меж земельної ділянки від 23 жовтня 2008 року, підписаного ОСОБА_2 та співвласником домоволодіння ОСОБА_5, посвідченого печаткою органу самоорганізації населення комітету мікрорайону "Дмітріївка", за яким (згідно зі схемою земельної ділянки, загальною площею 3 662, 00 кв. м) у користуванні ОСОБА_2 як власника 3/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 земельна ділянка загальною площею 2 197, 00 кв. м, а у користуванні ОСОБА_5, як власника 97/100 частин домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 ділянка загальною площею 1 465, 00 кв. м, з яких 1 000, 00 кв. м - відповідно до державного акта про право власності на земельну ділянку від 30 жовтня 2000 року, а 465, 00 кв. м - відповідно до державного акта про постійне користування землею від 12 грудня 2000 року.

Конфігурація та площа земельної ділянки, на якій знаходяться 3/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, зазначені у технічному паспорті КП "ОМБТІ та РОН" від 20 жовтня 2008 року, відрізняються від фактично існуючих у натурі: згідно з рішенням виконкому Одеської міської ради від 15 лютого 1992 року № 54 "Про відвід земельної ділянки площею 356, 00 кв. м у постійне користування ОСОБА_6, на АДРЕСА_2 " та рішенням виконкому Одеської міської ради від 08 липня 1998 року № 737 "Про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 930 кв. м, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_7, та земельної ділянки, площею 241 кв. м, яка знаходиться у користування ОСОБА_8, за адресою: АДРЕСА_3 ; для обслуговування житлового будинку та господарських споруд".

Наприкінці жовтня 2008 року на ринку нерухомості у м. Одесі відбулося різке суттєве зниження цін на нерухомість, що було обумовлене наслідками світової фінансової кризи, початком кризових явищ в економіці України та зниженням попиту на нерухоме майно, такі обставини визнані судом загальновідомими.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 19 квітня 2010 року дійсна ринкова вартість 3/100 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 1 275, 00 кв. м, складала на 30 жовтня 2008 року 389 055, 00 дол. США, що за курсом НБУ на момент укладення договору у еквіваленті складало 2 116 020, 00 грн.

Згідно з технічним паспортом, який виготовлено КП "ОМБТІ та РОН" від 28 січня 2010 року 3/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 1 275, 00 кв . м .

Під час попереднього розгляду справи сторони визнали факт, що 3/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, на момент укладення договору були розташовані на земельній ділянці 1 275, 00 кв. м.

Оцінка аргументів касаційної скарги щодо наявності правових підстав для застосування правил статті 1212 ЦК України

................

Перейти до повного тексту