Постанова
Іменем України
07 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 742/3380/15-ц
провадження № 61-27448св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач -Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: ОСОБА_2, Служба у справах дітей Прилуцької міської ради Чернігівської області, приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області Колодуб Світлана Миколаївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 22 серпня
2017 року у складі колегії суддів: Страшного М. М., Скрипки А. А., Шарапової О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі -
ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність предмета іпотеки.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 24 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк")
та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 2404/0308/55-006 (кредитний договір "Споживчий кредит під заставу житлової нерухомості), за умовами якого, з урахуванням внесення змін та доповнень від 02 квітня
2009 року та від 13 жовтня 2009 року № 1 та № 2, відповідач отримав кредит у розмірі 51 700,00 доларів США зі сплатою 11,9 процентів річних на строк до
26 березня 2023 року, зі сплатою щомісячно, починаючи з 10 травня 2010 року фіксованих платежів у сумі 614,72 долари США.
На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, 24 березня 2008 року між сторонами укладений іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, яке містить відповідне застереження, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у разі порушення кредитних зобов`язань.
25 травня 2012 року первісний кредитор відступив ПАТ "Дельта банк" право вимоги за вказаними правочинами.
Посилаючись на те, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, утворилася заборгованість у розмірі 993 675,73 грн, з яких: 39 794,30 доларів США, що еквівалентно 877 952,91 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 245,28 доларів США, що еквівалентно 115 722,83 - заборгованість за процентами за користування кредитом, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на нерухоме майно за ПАТ "Дельта Банк".
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Дельта Банк", треті особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Прилуцької міської ради Чернігівської області, приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області Колодуб С. М. про визнання недійсним іпотечного договору.
Зустрічний позов мотивований тим, що договір іпотеки від 24 березня
2008 року укладений без дозволу органу опіки та піклування, чим порушено права малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який має право користування зазначеним жилим приміщення, що є підставою для визнання вказаного правочину недійсним.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Приморського міськрайонного суду Чернігівської області
від 14 грудня 2015 року у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним іпотечний договір від 24 березня 2008 року, укладений між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області Колодуб С. М., зареєстрований у реєстрі за № 1324 та договір про внесення змін і доповнень до іпотечного договору, укладений між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області Колодуб С. М., зареєстрований у реєстрі за № 1078.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк", суд першої інстанції виходив з обгрунтованості зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним іпотечного договору від 24 березня 2008 року, укладеного між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1, з огляду на те, що станом на дату його вчинення право користування квартирою АДРЕСА_1, мала малолітня дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому укладення цього договору за відсутності дозволу органу опіки та піклування суперечить положенням частинам 1, 6 статті 203 ЦК України та статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей".
Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 22 березня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено, рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення суду, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 відмовлено, позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено.
У рахунок виконання основного зобовʼязання за кредитним договором
від 24 березня 2008 року № 2404/0308/55-006 у розмірі 993 675,73 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 24 березня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області Колодуб С. М., зареєстрованим у реєстрі за № 1324, шляхом визнання за кредитором права власності на предмет іпотеки. Визнано за ПАТ "Дельта Банк" право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 14 квітня 2016 року резолютивну частину рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 22 березня 2016 року доповнено висновком про вартість предмета іпотеки у розмірі 564 195,00 грн.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 червня 2017 року касаційні скарги ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 22 березня 2016 року та додаткове рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 14 квітня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 22 серпня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 грудня 2015 року змінено у частині мотивів відмови у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та скасовано в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним іпотечного договору, з ухваленням у цій частині нового рішення суду про відмову у задоволенні позову.
Змінюючи мотиви, з яких суд першої інстанції виходив ухвалюючи рішення суду у частині вимог ПАТ "Дельта Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки, апеляційний суд виходив із того, що аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", статей 328, 335, 376, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та за договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", є способом позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому позивачем обрано не спосіб судового захисту, який не передбачено законом.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вимог зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним іпотечного договору, апеляційний суд виходив з того, що укладаючи іпотечний договір від 24 березня 2008 року з ВАТ "Сведбанк", ОСОБА_1 не визнавав право свого сина на проживання у спірному жилому приміщенні, засвідчивши своїм підписом відомості про те, що за місцезнаходженням предмета іпотеки не проживають та не зареєстровані малолітні та/чи неповнолітні діти, а також будь-які інші особи, яких за законом повинен утримувати іпотекодавець, а тому неправдиве повідомлення батьками, які одночасно є законними представниками малолітньої особи, про відсутність права дитини на користування майном, що передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за їх позовом.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скаргаПАТ "Дельта Банк", у якій заявник просив скасувати рішення Апеляційного суду Чернігівської області
від 22 серпня 2017 року у частині відмови у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким позов ПАТ "Дельта Банк" задовольнити.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що наявність в іпотечному договорі застереження про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку. Відмова у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі майна у власність є обмеженням прав позивача на захист порушеного права, та суперечить положенням статті 16 ЦК України, якою, серед інших передбачено обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав та інтересів.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Відповідно до статті 388 Цивільного процессуального кодексу України (далі - ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Рух справи у суді касаційної інстанції
18 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.