Постанова
Іменем України
26 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 359/10843/14-ц
провадження № 61-16740св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Кредит Оптима Банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Фінансова компанія "Аверс № 1",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2015 року у складі судді Борця Є. О. та постанову апеляційного суду Київської області від 13 березня 2018 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Гуля В. В., Іванової І. В., та касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Фінансова компанія
"Аверс № 1" на постанову апеляційного суду Київської області
від 13 березня 2018 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Гуля В. В., Іванової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У жовтні 2014 року публічне акціонерне товариство "Кредит Оптима Банк" (далі - ПАТ "Кредит Оптима Банк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на земельну ділянку.
Позовна заява, з рахуванням уточнень, мотивована тим, що відповідно до умов кредитного договору від 28 жовтня 2008 року № 036-СФ
ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 500 000,00 грн строком до 27 жовтня 2011 року зі сплатою 21 % річних. На забезпечення виконання умов цього договору сторони того ж дня уклали договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка площею 0,12 га, розташована на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, що належить ОСОБА_1 на праві власності. У результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яку відповідач, незважаючи на вимоги, не погасив, та яка станом на
27 листопада 2015 року становить 1 710 754,79 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 500 000,00 грн, прострочена заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 430 068,49 грн, пеня в розмірі 692 448,96 грн та 3 % річних в розмірі
88 237,33 грн.
Враховуючи викладене та з урахуванням уточнень позовних вимог, ПАТ "Кредит Оптима Банк" просило у рахунок погашення кредитної заборгованості у розмірі 1 710 754,79 грн звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 27 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено.
В рахунок погашення боргу за кредитним договором від 28 жовтня
2008 року № 036-СФ в розмірі 1 710 754,79 грн, що складається з боргу по поверненню кредиту в розмірі 500 000 грн, боргу по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 430 068,49 грн, пені в розмірі
692 448,96 грн та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 88 237,33 грн, звернуто стягнення на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220886000:02:001: 0143 з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташовану на території Процівської сільської ради Бориспільського району, шляхом продажу її на прилюдних торгах за початковою ціною не нижчою 90 % вартості предмета іпотеки, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Кредит Оптима Банк" витрати на оплату судового збору в розмірі 3 654,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у результаті невиконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яку позичальник, незважаючи на вимоги, не погасив, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому місцевий суд дійшов висновку про те, що ПАТ "Кредит Оптима Банк" не пропустив позовну давність.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 24 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 27 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач не надав оригіналу узгодженого сторонами графіка платежів щодо порядку сплати кредитної заборгованості та відсотків річних, у результаті чого суд позбавлений можливості визначити порядок сплати платежів за кредитним договором та встановити розмір заборгованості з урахуванням відсотків річних та пені.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року касаційну скаргу ПАТ "Кредит Оптима Банк" задоволено частково.
Рішення апеляційного суду Київської області від 24 січня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ мотивована тим, що апеляційний суд у порушення статей 212-214, 303, 316 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) не врахував того, що факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідач не оскаржує та не дав належної правової оцінки випискам по особовим рахункам відповідача, а також доводам позивача про те, що
ОСОБА_1 сплачував відсотки річних у розмірах, відповідно до графіку платежів, що доданий до позовної заяви (т. 1, а. с. 92-146, т. 2,
а. с. 153-244).
Суд апеляційної інстанції не дав оцінки тому, що графіком платежів за кредитом, поданому відповідачем, передбачена щомісячна часткова оплата тіла кредиту починаючи з листопада 2009 року, а, відтак, і зменшення розміру відсотків річних, у той час як графіком, поданим позивачем, передбачено сплату тіла кредиту одним платежем у жовтні 2011 року і відповідно відносно рівні платежі за відсотками річних кожного місяця до вересня 2011 року, та не порівняв ці суми із тими, що містяться у виписках по рахунку відповідача та ним сплачувались, а також не перевірив, який графік платежів узгоджується із умовами, власноручно вписаними відповідачем у заяві на отримання кредиту від 27 жовтня 2008 року.
Також апеляційний суд не врахував вимог позивача, надісланих ОСОБА_1, про усунення порушення основного зобов`язання та повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки (т. 2,
а. с. 79-85).
Висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем розміру кредитної заборгованості та ненадання доказів на підтвердження розрахунку кредитної заборгованості обґрунтовано на припущеннях та суперечить як вимогам частини четвертої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції), так і частини другої статті 614 ЦК України, якою встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
13 березня 2018 року залучено до участі в справі публічне акціонерне товариство "Фінансова компанія "Аверс № 1" (далі - ПАТ "ФК "Аверс № 1"), як правонаступника - ПАТ "Кредит Оптима Банк".
Постановою апеляційного суду Київської області від 13 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 27 листопада 2015 року в частині визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки змінено, встановлено початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації у грошовому вираженні в розмірі
2 000 000,00 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки та встановлюючи початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації у грошовому вираженні в розмірі
2 000 000,00 грн, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції не зазначив початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38, частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку".
В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та вказав, що ПАТ "Кредит Оптима Банк" не пропустив строк позовної давності.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг:
12 квітня 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2015 року та постанову апеляційного суду Київської області від 13 березня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити,мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про початок перебігу позовної давності з 28 жовтня 2011 року та відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки гуртуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, а саме статей 256, 257, 261 ЦК України, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що ОСОБА_1 заперечував отримання будь-яких кредитних коштів за вказаним кредитним договором. Заява про видачу готівки свідчить лише про намір позичальника отримати кредит готівкою. Факт отримання коштів повинно підтверджуватися видатковими, меморіальними, касовими ордерами, які позивачем не надано.
Суд апеляційної інстанції не виконав вказівки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо дослідження графіків платежів, виписок по особовим рахункам, заяви на отримання кредиту, письмових повідомлень (вимог) про порушення; жодним чином не обґрунтував наявність, відхилення або прийняття таких доказів та обмежився лише зміною початкової ціни продажу предмета іпотеки.
12 квітня 2018 року ПАТ "ФК "Аверс № 1" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Київської області від 13 березня 2018 року та змінити рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2015 року в частині визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки, встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у грошовому вираженні в розмірі 375 600,00 грн, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання про проведення відповідної судової експертизи для визначення вартості предмета іпотеки.
Апеляційний суд не надав належної оцінки висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи
від 12 березня 2018 року № 12/03/2018 у цивільній справі № 359/10849/14-ц.
Звіт про експертну грошову оцінку, який прийнято судом апеляційної інстанції, виконано неналежним суб`єктом, оскільки ОСОБА_4 не має права проводити оцінку нерухомих речей у тому числі земельних ділянок, а тому апеляційним судом було безпідставно прийнято до уваги вказаний висновок.
Доводи інших учасників справи:
16 травня 2018 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подано до Верховного Суду відзив, в якому просить касаційну скаргу ПАТ "ФК "Аверс № 1" залишити без задоволення, прийняти нову постанову, якою рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 27 листопада 2015 року та постанову апеляційного суд Київської області від 13 березня 2018 року скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відзив обґрунтовано тим, що доводи касаційної скарги ПАТ "ФК "Аверс № 1" є безпідставними, оскільки позивач просить Верховний Суд вирішити питання про достовірність звіту оцінки, наданого позивачем, та недостовірність звіту про оцінку, наданого відповідачем, а також зазначає про переваги його звіту над звітом відповідача, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених статтею 400 ЦПК України.
Своїм правом подати відзив на касаційну скаргу ПАТ "ФК "Аверс № 1" не скористалось.
Рух касаційних скарг:
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи
№ 359/10843/14-ц з Бориспільського міськрайонного суд Київської області.
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "ФК "Аверс № 1".
02 травня 2018 року матеріали цивільної справи № 359/10843/14-ц надійшли до Верховного Суду.
17 травня 2018 року матеріали цивільної справи № 359/10843/14-ц передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2019 року цивільну справу
№ 359/10843/14-ц призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу ПАТ "ФК "Аверс № 1", Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:
28 жовтня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Кредит-Оптима" (далі - ВАТ "КБ "Кредит-Оптима"), правонаступником якого є ПАТ "Кредит Оптима Банк", укладено з ОСОБА_1 кредитний договір № 036-СФ, за яким ВАТ "КБ "Кредит-Оптима" зобов`язався надати кредит в розмірі 500 000,00 грн, а ОСОБА_1 зобов`язався щомісячно до 27 жовтня 2011 року повертати кредит по частинам, сплачувати проценти за користування ним в розмірі 21 % річних від суми кредиту. У випадку неналежного виконання кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язався додатково сплатити пеню в розмірі подвійної процентної ставки за кожен день прострочення.
В той же день між сторонами укладено договір іпотеки, за яким з метою забезпечення належного виконання кредитного договору ОСОБА_1 передав банку в іпотеку земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220886000:02:001: 0143 з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташовану на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області.
28 жовтня 2008 року банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі
500 000,00 грн.
У зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань за кредитним договором станом на 27 листопада 2015 року утворилася заборгованість в розмірі 1 710 754,79 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 500 000,00 грн, прострочена заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 430 068,49 грн, пеня в розмірі 692 448,96 грн та 3 % річних в розмірі
88 237,33 грн, яку відповідач, незважаючи на вимоги, не погасив.
27 листопада 2015 року представником ОСОБА_5 -
ОСОБА_6 заявлено клопотання про застосування позовної давності.
29 грудня 2017 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено зміни стосовно зміни назви ПАТ "Кредит Оптима Банк" на ПАТ "ФК "Аверс № 1".
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що у результаті невиконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яку позичальник, незважаючи на вимоги, не погасив, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому місцевий суд дійшов висновку про те, що ПАТ "Кредит Оптима Банк" не пропустив строк позовної давності.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки та встановлюючи початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації у грошовому вираженні в розмірі
2 000 000,00 грн, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції не зазначив початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38, частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку". При цьому апеляційний суд вказав, що у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань за кредитним договором у ОСОБА_1 перед банком утворилась заборгованість в розмірі 1 710 754,79 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 500 000,00 грн, прострочена заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 430 068,49 грн, пеня в розмірі
692 448,96 грн та 3 % річних в розмірі 88 237,33 грн. А тому в рахунок вказаної заборгованості слід звернути стягнення на предмет іпотеки.
Апеляційний суд дійшов висновку, що ПАТ "Кредит Оптима Банк" не пропустив строк позовної давності, оскільки ОСОБА_1 був зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування ним не пізніше 27 жовтня 2011 року. На наступний день розпочався перебіг трирічної позовної давності. Цей строк повинен був закінчитись
28 жовтня 2014 року. Однак штамп, який міститься на описі вкладення у цінний лист (т. 1, а. с. 49), свідчить, що позов був зданий на пошту
23 жовтня 2014 року.
Проте колегія суддів Верховного Суду не може повністю погодитися з цими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки такі зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:
Банк, звертаючись до суду з даним позовом, просив у рахунок погашення заборгованості, яка станом на 27 листопада 2015 року становить 1 710 754,79 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 500 000,00 грн, прострочена заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 430 068,49 грн, пеня в розмірі
692 448,96 грн та 3 % річних в розмірі 88 237,33 грн (вказана заборгованість виникла на підставі кредитного договору від 28 жовтня 2008 року № 036-СФ, строк дії якого сторонами визначено до 27 жовтня 2011 року), звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах (аукціону) за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому ніж звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Щодо виникнення заборгованості за кредитним договором:
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).