ПОСТАНОВА
Іменем України
16 жовтня 2019 року
Київ
справа №815/6670/15
адміністративне провадження №К/9901/35294/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 815/6670/15
за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна фіскальна служба України - про скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього, заробітку за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції в Одеській області - представника Кабінету Міністрів України
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Аракелян М. М., суддів Марина П. П., Андрухіва В. В.,
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Шеметенко Л. П., суддів Потапчука В. О., Семенюка Г. В.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У листопаді 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач-1), Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті (далі - відповідач-2) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державної фіскальної служби України (далі - третя особа, ДФС України), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
1.1. Скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті" від 25 березня 2015 року № 253-р;
1.2. Поновити ОСОБА_1 на посаді Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті;
1.3. Допустити негайне виконання постанови суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті;
1.4. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті заробіток за час вимушеного прогулу.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 протиправно посилається як на підставу для звільнення ОСОБА_1 лише на застосування до нього заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади", оскільки такий висновок зроблено за відсутності факту недостовірності відомостей майнового стану позивача з урахуванням відповідності вартості наявного у нього майна доходам, одержаним із законних джерел. Зазначені обставини свідчать про те, що звільнення позивача відбулось без достатніх правових підстав, необґрунтовано, у зв`язку із чим відповідне розпорядження підлягає скасуванню, позивач має бути поновлений на попередній посаді та йому відшкодований на його користь заробіток за час вимушеного прогулу.
3. Представник відповідача позов не визнав, зазначив, що за результатами проведеної перевірки, з урахування письмових пояснень позивача і документів, наданих позивачем, установлено, що ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2013 рік указано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1, а саме: позивачем не відображено відомості щодо наявності у його власності ? квартири.
4. Представник відповідача-2 заперечень проти позову не надав.
5. Представник третьої особи підтримав правову позицію представника Кабінету Міністрів України та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
II. Установлені судами фактичні обставини справи
6. 10 листопада 2014 року Головою Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті ОСОБА_1 подано заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", відповідно до якої позивач зазначив, що заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", щодо нього не застосовуються та він надає згоду на проходження перевірки, оприлюднення відомостей щодо себе відповідно до вимог Закону України "Про очищення влади".
7. До заяви про проведення перевірки позивачем додана копія декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2013 рік.
8. 16 січня 2015 року за результатами перевірки ДФС України щодо ОСОБА_1 складено висновок за №61/3/99-99-17-05-02-11 (далі - Висновок) про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закову України "Про очищення влади", який надіслано на адресу Секретаріату Кабінету Міністрів України.
9. У Висновку зазначено, що Головою Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати та зобов`язання фінансового характеру за 2013 рік указано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) позивачем за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1, а саме: у декларації не відображено відомості щодо наявності у власності квартири, зазначеної як місце проживання ОСОБА_1, яка за його поясненнями є квартирою, де він проживає, але помилково не відображена ним у Декларації.
10. У Висновку ДФС України встановлено відповідність вартості майна, зазначеного ОСОБА_1 у Декларації за 2013 рік, податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел.
11. 20 березня 2015 року на ім`я Прем`єр-міністра України від міністра Кабінету Міністрів України Онищенко Г. В. подана доповідна записка стосовно забезпечення виконання вимог Закону України "Про очищення влади", зі змісту якої убачається, що з отриманих від Міністерства юстиції України роз`яснень та повторної відповіді ДФС України зроблено висновок про необхідність розгляду питання про звільнення ОСОБА_1, згідно з пунктом 7-2 частини першої статті 36 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) на засіданні Уряду.
12. 25 березня 2015 року Прем`єр-міністром України внесено подання про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті та прийняте розпорядження №253-р про звільнення позивача з посади відповідно до пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України.
III. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення
13. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
13.1. Визнано протиправним і скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті" від 25 березня 2015 року № 253 - р.
13.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті.
13.3. Стягнуто з Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 68 727,48 грн;
13.4. Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
14. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з протиправності оскаржуваного розпорядження, оскільки при його прийнятті відповідачем-1 не було враховано, що за результатами перевірки, проведеної ДФС України, також було встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2013 рік, набутого ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел.
IV. Касаційне оскарження
15. 23 жовтня 2017 року у Вищому адміністративному суді України зареєстровано касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Одеській області - представника Кабінету Міністрів України.
16. У касаційній скарзі представник відповідача-1 посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, уважає оскаржувані судові рішення необґрунтованими та незаконними, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
17. На обґрунтування вимог касаційної скарги представник відповідача-1 зазначає, що одним із критеріїв перевірки осіб, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 1 Закону України "Про очищення влади", є достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), указаного (указаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру. ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2013 рік відображено недостовірні відомості, що підтверджено Висновком ДФС України про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), набутих за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади".
18. Порушення норм процесуального права представником відповідача обґрунтовується на підставі того, що судами безпідставно, в порушення статей 99,100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) поновлено позивачу строк звернення до суду.
19. 25 жовтня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано з Одеського окружного адміністративного суду справу № 815/6670/15 (суддя-доповідач Гончар Л. Я.).
20. 22 листопада 2017 року справа № 815/6670/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
21. 06 березня 2018 року справу № 815/6670/15 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду (суддя-доповідач Стрелець Т. Г.).
22. 05 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 31 травня 2019 року № 557/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т. Г.
23. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючий суддя - Шевцова Н. В., судді - Кашпур О. В., Уханенко С. А.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
24. За правилами частини третьої статті 3 КАС України, у редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції, провадження в адміністративних оправах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
25. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.