ПОСТАНОВА
Іменем України
15 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №802/3756/15-а
касаційне провадження №К/9901/26906/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.11.2015 (суддя Крапівницької Н.Л.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.01.2016 (головуючий суддя - Гонтарук В.М., судді: Біла Л.М., Матохнюк Д.Б.) у справі № 802/3756/15-а за позовом ОСОБА_1 до Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.06.2015 № 0005871700 та від 10.08.2015 № 0007971700.
Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 24.11.2015 в позові відмовив.
Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.01.2016 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.11.2015 залишив без змін.
ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.11.2015, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.01.2016 та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
При цьому наголошує на неврахуванні судовими інстанціями при вирішенні спору листа Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" від 28.05.2012 та довідки з цієї банківської установи, з яких вбачається, що анульовані (прощені) боргові зобов`язання перед банком є пенею, а не тілом кредиту.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 05.06.2015 № 105/17/ НОМЕР_1 .
За її наслідками орган доходів і зборів дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неподання та недекларування в річній податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік отриманого доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 59213,10 грн. на підставі рішення банківської установи про анулювання кредитної заборгованості з повідомленням боржника про таке анулювання (прощення).
На підставі зазначеного акта перевірки Козятинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.06.2015 № 0005871700, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 9851,62 грн. за основним платежем та 2632,91 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.08.2015 № 0007971700 з аналогічною сумою збільшеного грошового зобов`язання.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що базою оподаткування згідно з положеннями статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є весь прощений кредитний борг, включаючи суми відсотків, нараховані за користування таким кредитом, та пені.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді, зокрема, суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.